Арнаут Даніель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арно Даніель

Арнаут Даніель (окситан. Arnaut Danièl), Арно Даніель (фр. Arnaut Danièl) — провансальський трубадур кінця XII століття; родом з Ріберака в Провансі, жив свого часу при дворі англійського короля Річарда I.

Поезія Арнаута відрізняється похмурим і химерним стилем; його пісні, які збереглися до наших часів (усього 18), важкі для розуміння. Проте Арнаут Даніель був незрозумілий навіть для сучасників. За словами Монтодонського Ченця, «ніхто не розумів його пісень». У своїх секстінах, Арно довів манірність до крайності. Данте і Петрарка ж високо ставили його як віртуоза форми і наслідували його.

Свого часу трубадури були об’єднані в рицарський орден з особистою, але досить розмитою, ритуальною символікою. Мистецтво мандрівних співців з Провансу було настільки популярне в Італії, що навіть Данте в своїй «Комедії» ввів образ трубадура Арнаута Данієля, вклавши в його вуста кілька строф провансальською мовою («Чистилище», пісня XXVI; в українському перекладі Ігоря Костецького цей фрагмент з міркувань ізоморфізму відтворено польською мовою). В епоху Відродження, коли вірші трубадурів читали й вивчали італійські поети, і Данте, і Петрарка були зобов’язані їм не менше, аніж творам стародавніх класиків. Вони ж нагородили трубадура Арнаута Даніеля романтичним титулом «Великий Майстер Любові».

Джерела[ред.ред. код]

  • Ігор Костецький. Арно Данієль, або До есею «Оглянувшись» Езри Павнда // Кур’єр Кривбасу, 2008, № 218/219, с 164–193.

Посилання[ред.ред. код]

Корпус текстів Арнаута Даніеля (оригінал та англійський підрядник)