Арнольд Беклін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арнольд Беклін
Arnold Boecklin
Arnold Boecklin-fiedelnder Tod.jpg
Автопортрет, 1872 р.
Ім'я при народженні Arnold Boecklin
Дата народження 16 жовтня 1827
Місце народження Базель, Швейцарія
Дата смерті 16 січня 1901
Місце смерті Флоренція
Національність швейцарець
Громадянство Швейцарія
Напрямок символізм, декаданс
Роки творчості 1853-1900
Вплив на художників Макса Ернста, Джорджо де Кіріко, Сальвадора Далі
Твори алегоричні, міфологічні картини, пейзажі, портрети

Арно́льд Бе́клін (Böcklin) (*16 жовтня 1827, Базель — †16 січня 1901) — швейцарський живописець. Малював пейзажі, алегоричні, міфологічні картини, іноді портрети.

Зміст

Біографія [ред.]

Народився у місті Базелі. Перші вчителі: А. Калам у Женеві, в 1845-47 рр.навчався у І. В. Ширмера у Дюссельдорфі в Академії мистецтв. Дюсельдорф приваблював тому, що там мешкав приятель Бекліна — Людвиг Андреас Фейєрбах.16-річний Беклін вивчав архітектурний малюнок і перспективу, але почав малювати пейзажі, мода на які панувала майже все 19 століття.

За звичаєм зробив освітницький мандр по Франції, Швейцарії, Нідерландах. Два роки був професором в Академії мистецтв у Веймарі. Працював на батьківщині, в Римі, Парижі, Ваймарі, Базелі, Цюріху, Флоренції, Мюнхені. Поганий стан здоров'я Бекліна примусив того переселитися в теплу Італію, де він жив до смерті. В творчості Бекліна подекуди позначився занепадницький настрій.

Родина художника [ред.]

В черговий приїзд до Італії Арнольд зустрівся з молодою італійкою, яку покохав. У 1853 р. він бере шлюб з 17-річною дівчиною-італійкою. Родина мала 14 дітей, вісім з яких померли в дитинстві. І без цього містично налаштований художник спохмурнів і щиро цікавився питаннями смерті, її місцем в житті особи. Беклін став художником таємниць і скорботи. Родина Беклін мешкала в Італії, де Арнольд придбав невеличку садибу ( віллу ) поблизу міста Флоренція у Фьєзоле.

Смерть [ред.]

Помер в Італії у Сан Доменіко біля Фьєзоле, де і похований. Могила художника збережена.

Загальна характеристика [ред.]

Алегорія Свободи, 1891 р., Цюріх

.

Алегорія Війни,1896 р., Цюріх.

Спочатку створював романтичні пейзажі, а потім — міфологічні й алегоричні картини з складною символікою. Навіть використання класичних за формою архітектурних об'єктів не наближало картини Бекліна до ясних і гармонійних образів середземноморських цивілізацій. Життя і творчість в Італії майже не відбились в полотнах художника. Розробка міфологічних сюжетів часто була формальною і давала їх в північному, суворому варіанті («Ігри наяд», 1886, «Смертельна бійка кентаврів», 1873,«Одіссей і Калліпсо», 1883,«Однорог в лісі», 1890, «Кентавр Несс викрадає Деяніру»).Навіть в античних сюжетах Бекліна приваблювали сцени жорстокості, диких стосунків персонажів, що призведуть до загибелі. Солодкоголосі Сирени співають своїх пісень серед кісток і черепів загиблих, Деяніра б'ється з Нессом зі звірячою зовнішністю, а бійка кентаврів неодмінно закінчиться смертю, бо в цьому світі не зосталось місця для добрих відносин.

Не кращі за почуттями і полотна на середньовічні теми. В картині «Анжеліка в полоні у Дракона» художник зупиняється на моменті перед бійкою лицаря з потворою. В картині «Чума» страхітлива смерть летить на потворі, чиє отруйне дихання несе тільки смерть мешканцям. Не кращі за інших і «Три вершники Апокаліпсісу», «Алегорія Війни» (варіанти в Цюріху і Дрездені).

Декотрі картини Бекліна стикалися з гіршими зразками академізму — («Алегорія Свободи», 1891, Цюріх) і були виразом найгірших рис цього напрямку — холодні, нереальні, неправдиві.

Античні сюжети Бекліна [ред.]

  • Смертельна бійка кентаврів, 1873

  • Несс викрадає Деяніру,1898

  • Сірени, 1875

  • Одіссей і Калліпсо, 1889.

Портрети пензля Бекліна [ред.]

  • Автопортрет, 1873 р.

  • Готтфрід Келлер, 1889 р.

  • Олександр Мікеліс, 1846 р.

Пейзажі [ред.]

  • Гірські лані

  • Священий гай

  • Руїни будівлі в Келі, 1870 р.

  • Каплиця

Вілла біля моря. [ред.]

Вілла біля моря, Монако, 1865 р.

Сильною стороною таланту Бекліна було створення пейзажів настрою. Навіть в ескізах вони зберігали тривожний і утаємничений характер («Руїни будівлі в Келі»). Деякі пейзажні мотиви Беклін розробляв неодноразово. Так було і з «Віллою біля моря». Ранішній варіант з Монако виявився вдалішим. Художник не зосерджувався на дрібницях варіанту 1878 року, не наближав споруди і самотню жінку до глядача. Загадковість була і в тому, що художник не давав глядачеві привіду для розгадок — чи то реальність 19 століття, чи це римська вілла доби імператорів. В картині панує похмурий день і похмурий настрій. Здається, вілла почала руйнуватись. Але до цього нема ніякого діла жінці(Володарці вілли? Покинутій дружині? Самотній вдові в траурі?)Незрозуміло, чи то просто чорне вбрання, чи то траур.

Острів мертвих [ред.]

Острів мертвих, 1886, Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг).

Один з кращих зразків пейзажів настрою Бекліну вдалося створити в картині «Острів мертвих». Художник довго працював над сюжетом і зробив декілька варіантів з різним освітленням, різними деталями і різним форматом полотна. Найкращим став варіант 1886 року(тепер в місті Лейпциг).

Посеред чи то моря, чи то озера - постав острівець. Високі скелі утворили півколо, а в невеличкому майданчику посередині власник висадив кипариси, що нібито охороняють спокій померлих. В скелях вироблено штучні печери, що слугують родинним склепом. От і зараз до родинного цвинтаря наближається човен з черговим небіжчиком. В темряві можна розгледіти скульптури левів на брамі і постать в білому вбранні на човні. На пригнічений настрій картини працюють і сюжет(іде поховання), і колорит(темні фарби в середині картини), і початок негоди (дощові хмари на небі).

Головні твори [ред.]

А. Беклін. «Піліфем кидає скелю в аргонавтів», 1896 р.
Шрифт «Арнольд Бьоклін»
Святилище Геркулеса, 1884 р.
  • Бог природи Пан з граком, 1854, Ганновер.
  • Вілла на узбережжі в бурю, 1865, Монако.
  • Вілла біля моря, 1878, Вінтертур .
  • Венера Анадіомена, 1872, Сен Луіс, Міссурі, США.
  • Автопортрет з фігурою Смерті, 1872 .
  • Анжеліка в полоні у дракона, 1873, Берлін .
  • Флора, 1875 .
  • Весна, 1875, Лейпциг .
  • Пісні навесні, 1876, Москва.
  • Поля блаженних, 1878 .
  • Острів мертвих ( декілька варіантів), 1880-83.
  • Одіссей і Калліпсо, 1883, Базель.
  • Святилище Геркулеса, 1884, Вашінгтон, США.
  • В грі хвиль, 1885 .
  • Голова Медузи Горгони, 1878.
  • Портрет Готфрида Келлера, 1889, Цюріх.
  • Старе подружжя на лаві в саду, 1891, Цюріх.
  • Три вершники Апокаліпсісу, 1896, Цюріх .
  • Капличка, 1898.

Впливи творів Бекліна [ред.]

  • Беклін. Алегорія Війни.

  • Врубель. Політ Фауста і Мефістофеля.

Див. також [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ «База даних малих космічних тіл JPL: Арнольд Беклін» (англ.). 

Література [ред.]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Журнал «Партнер» (Дортмунд) № 10 (145), 2009 г
  • Burroughs, Bryson. "The Island of the Dead by Arnold Böcklin." The Metropolitan Museum of Art Bulletin, Vol. 21, No. 6 (Jun., 1926 )

Посилання [ред.]

Значок порталу Портал «Мистецтво»
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Арнольд Беклін
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Арнольд_Беклін&oldid=12569577