Арнольд Беклін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арнольд Беклін
Arnold Boecklin
Arnold Boecklin-fiedelnder Tod.jpg
Автопортрет, 1872 р.
Ім'я при народженні Arnold Boecklin
Дата народження 16 жовтня 1827(1827-10-16)
Місце народження Базель, Швейцарія
Дата смерті 16 січня 1901(1901-01-16) (73 роки)
Місце смерті Флоренція
Національність швейцарець
Громадянство Швейцарія Швейцарія
Напрямок символізм, декаданс
Роки творчості 1853-1900
Вплив на художників Макса Ернста, Джорджо де Кіріко, Сальвадора Далі
Твори алегоричні, міфологічні картини, пейзажі, портрети

Арно́льд Бе́клін (Böcklin) (*16 жовтня 1827, Базель — †16 січня 1901) — швейцарський живописець. Малював пейзажі, алегоричні, міфологічні картини, іноді портрети.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у місті Базелі. Перші вчителі: А. Калам у Женеві, в 1845-47 рр.навчався у І. В. Ширмера у Дюссельдорфі в Академії мистецтв. Дюсельдорф приваблював тому, що там мешкав приятель Бекліна — Людвиг Андреас Фейєрбах.16-річний Беклін вивчав архітектурний малюнок і перспективу, але почав малювати пейзажі, мода на які панувала майже все 19 століття.

За звичаєм зробив освітницький мандр по Франції, Швейцарії, Нідерландах. Два роки був професором в Академії мистецтв у Веймарі. Працював на батьківщині, в Римі, Парижі, Ваймарі, Базелі, Цюріху, Флоренції, Мюнхені. Поганий стан здоров'я Бекліна примусив того переселитися в теплу Італію, де він жив до смерті. В творчості Бекліна подекуди позначився занепадницький настрій.

Родина художника[ред.ред. код]

В черговий приїзд до Італії Арнольд зустрівся з молодою італійкою, яку покохав. У 1853 р. він бере шлюб з 17-річною дівчиною-італійкою. Родина мала 14 дітей, вісім з яких померли в дитинстві. І без цього містично налаштований художник спохмурнів і щиро цікавився питаннями смерті, її місцем в житті особи. Беклін став художником таємниць і скорботи. Родина Беклін мешкала в Італії, де Арнольд придбав невеличку садибу ( віллу ) поблизу міста Флоренція у Фьєзоле.

Смерть[ред.ред. код]

Помер в Італії у Сан Доменіко біля Фьєзоле, де і похований. Могила художника збережена.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Алегорія Свободи, 1891 р., Цюріх

.

Алегорія Війни,1896 р., Цюріх.

Спочатку створював романтичні пейзажі, а потім — міфологічні й алегоричні картини з складною символікою. Навіть використання класичних за формою архітектурних об'єктів не наближало картини Бекліна до ясних і гармонійних образів середземноморських цивілізацій. Життя і творчість в Італії майже не відбились в полотнах художника. Розробка міфологічних сюжетів часто була формальною і давала їх в північному, суворому варіанті («Ігри наяд», 1886, «Смертельна бійка кентаврів», 1873,«Одіссей і Калліпсо», 1883,«Однорог в лісі», 1890, «Кентавр Несс викрадає Деяніру»).Навіть в античних сюжетах Бекліна приваблювали сцени жорстокості, диких стосунків персонажів, що призведуть до загибелі. Солодкоголосі Сирени співають своїх пісень серед кісток і черепів загиблих, Деяніра б'ється з Нессом зі звірячою зовнішністю, а бійка кентаврів неодмінно закінчиться смертю, бо в цьому світі не зосталось місця для добрих відносин.

Не найкращі за почуттями і полотна на середньовічні теми. В картині «Анжеліка в полоні у Дракона» художник зупиняється на моменті перед бійкою лицаря з потворою. В картині «Чума» страхітлива смерть летить на потворі, чиє отруйне дихання несе тільки смерть мешканцям. Не кращі за інших і «Три вершники Апокаліпсісу», «Алегорія Війни» (варіанти в Цюріху і Дрездені).

Декотрі картини Бекліна стикалися з гіршими зразками академізму — («Алегорія Свободи», 1891, Цюріх) і були виразом найгірших рис цього напрямку — холодні, нереальні, неправдиві.

Античні сюжети Бекліна[ред.ред. код]

Портрети пензля Бекліна[ред.ред. код]

Пейзажі[ред.ред. код]

Вілла біля моря.[ред.ред. код]

Вілла біля моря, Монако, 1865 р.

Сильною стороною таланту Бекліна було створення пейзажів настрою. Навіть в ескізах вони зберігали тривожний і утаємничений характер («Руїни будівлі в Келі»). Деякі пейзажні мотиви Беклін розробляв неодноразово. Так було і з «Віллою біля моря». Ранішній варіант з Монако виявився вдалішим. Художник не зосерджувався на дрібницях варіанту 1878 року, не наближав споруди і самотню жінку до глядача. Загадковість була і в тому, що художник не давав глядачеві привіду для розгадок — чи то реальність 19 століття, чи це римська вілла доби імператорів. В картині панує похмурий день і похмурий настрій. Здається, вілла почала руйнуватись. Але до цього нема ніякого діла жінці(Володарці вілли? Покинутій дружині? Самотній вдові в траурі?)Незрозуміло, чи то просто чорне вбрання, чи то траур.

Острів мертвих[ред.ред. код]

Один з найкращих зразків пейзажів настрою Бекліну вдалося створити в картині «Острів мертвих». Художник довго працював над сюжетом і зробив декілька варіантів з різним освітленням, різними деталями і різним форматом полотна. Найкращим став варіант 1886 року(тепер в місті Лейпциг).

Посеред чи то моря, чи то озера - постав острівець. Високі скелі утворили півколо, а в невеличкому майданчику посередині власник висадив кипариси, що нібито охороняють спокій померлих. В скелях вироблено штучні печери, що слугують родинним склепом. От і зараз до родинного цвинтаря наближається човен з черговим небіжчиком. В темряві можна розгледіти скульптури левів на брамі і постать в білому вбранні на човні. На пригнічений настрій картини працюють і сюжет(іде поховання), і колорит(темні фарби в середині картини), і початок негоди (дощові хмари на небі).

Головні твори[ред.ред. код]

А. Беклін. «Піліфем кидає скелю в аргонавтів», 1896 р.
Шрифт «Арнольд Бьоклін»
Святилище Геркулеса, 1884 р.
  • Бог природи Пан з граком, 1854, Ганновер.
  • Вілла на узбережжі в бурю, 1865, Монако.
  • Вілла біля моря, 1878, Вінтертур .
  • Венера Анадіомена, 1872, Сен Луіс, Міссурі, США.
  • Автопортрет з фігурою Смерті, 1872 .
  • Анжеліка в полоні у дракона, 1873, Берлін .
  • Флора, 1875 .
  • Весна, 1875, Лейпциг .
  • Пісні навесні, 1876, Москва.
  • Поля блаженних, 1878 .
  • Острів мертвих ( декілька варіантів), 1880-83.
  • Одіссей і Калліпсо, 1883, Базель.
  • Святилище Геркулеса, 1884, Вашінгтон, США.
  • В грі хвиль, 1885 .
  • Голова Медузи Горгони, 1878.
  • Портрет Готфрида Келлера, 1889, Цюріх.
  • Старе подружжя на лаві в саду, 1891, Цюріх.
  • Три вершники Апокаліпсісу, 1896, Цюріх .
  • Капличка, 1898.

Впливи творів Бекліна[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Журнал «Партнер» (Дортмунд) № 10 (145), 2009 г
  • Burroughs, Bryson. "The Island of the Dead by Arnold Böcklin." The Metropolitan Museum of Art Bulletin, Vol. 21, No. 6 (Jun., 1926 )

Посилання[ред.ред. код]