Арнольд Володимир Ігорович

Арнольд Володимир Ігорович
В. І. Арнольд
Народився	12 червня 1937(1937-06-12) Одеса, УРСР
Помер	3 червня 2010(2010-06-03) (72 роки) Франція
Місце проживання	Москва, Росія
Громадянство	СРСР, RUS
Національність	єврей
Галузь наукових інтересів	математика
Заклад	Московський університет, Математичний інститут ім. В. А. Стєклова РАН
Alma mater	Московський університет
Науковий керівник	Колмогоров Андрій Миколайович
Відомий завдяки:	теорема КАМ, дифузія Арнольда, тринадцята проблема Гільберта
Нагороди
Примітки	Домашня сторінка

Володимир Ігорович Арнольд (12 червня 1937, Одеса — †3 червня 2010) — російський математик.

Син відомого математика-педагога Ігоря Володимировича Арнольда.

Володимир Арнольд закінчив Московський університет (1959). У 26 років він доктор фізико-математичних наук, а через рік професор. Багато років працював у Математичному інституті ім. В. А. Стєклова РАН і в IX Паризькому університеті.

Відомість у світі математики Володимир Арнольд здобув будучи студентом третього курсу механіко-математичного факультету МДУ, коли йому вдалося довести, що будь-яка неперервна функція представляється у вигляді суперпозиції неперервних функцій від однієї змінної і єдиною функції від двох — суми. На основі рішення Арнольда його вчителю Андрію Колмогорову вдалося вирішити тринадцяту проблему Гільберта. Давид Гільберт припускав, що не всяка функція трьох змінних може бути зведена до суперпозиції функції двох змінних.

Спільно з Колмогоровим опублікував ряд важливих робіт з проблеми стійкості динамічних систем, за які вони 1965 року удостоєні Ленінської премії. Зокрема є співавтором т.зв. теореми Колмогорова-Арнольда-Мозера, що є однією з основних в теоріях динамічних систем та хаосу.

Основні праці ученого стосуються диференціальних рівнянь, функціонального аналізу, теорії функцій дійсного змінного, теорії особливостей гладких відображень і теоретичної механіки. Багато його робіт заклали основи для цілих напрямків в математичній науці, наприклад К-теорії. За станом на 2009 рік Володимир Арнольд був самим цитованим російським вченим у світі.

Автор ряду монографій і навчальних посібників.

З 1986 року Володимир Ігоревич починає працювати як головний науковий співробітник Математичного інституту імені В. А. Стеклова РАН. Через чотири роки, стає академіком АН СРСР.

У 1995-1998 роках Арнольд посідав посаду віце-президента Міжнародного математичного союзу. Після чого два роки очолював Московське математичне товариство. Арнольд був заступником головного редактора журналу «Функціональний аналіз і його застосування».

Володимир Арнольд був лауреатом багатьох престижних світових нагород. У 1958 році він удостоївся премії Московського математичного товариства, в 1965 році — Ленінської премії, а в 2001 році він удостоївся премії Вольфа. Грошовий розмір останньої становить близько 100 тисяч доларів.

На честь Володимира Арнольда було названо астероїд 10031 Владарнольда, відкритий у Кримській астрофізичній обсерваторії.

Книги Володимира Арнольда

• В. И. Арнольд Дополнительные главы теории обыкновенных дифференциальных уравнений. — М.: Наука, 1978.
• В. И. Арнольд Математические методы классической механики. — 3-е изд.. — М.: Наука, 1989. — 472 с.
• В. И. Арнольд. Обыкновенные дифференциальные уравнения, М. 2000
• V. I. Arnold, Mathematical Methods of Classical Mechanics, Springer-Verlag (1989), ISBN 0-387-96890-3
• V. I. Arnold, Geometrical Methods In The Theory Of Ordinary Differential Equations, Springer-Verlag (1988), ISBN 0-387-96649-8
• V. I. Arnold, Ordinary Differential Equations, The MIT Press (1978), ISBN 0-262-51018-9
• V. I. Arnold, A. Avez, Ergodic Problems of Classical Mechanics, Addison-Wesley (1989), ISBN 0-201-09406-1
• V. I. Arnold, Теория катастроф (російською), 4th ed. Moscow, Editorial-URSS (2004), ISBN 5-354-00674-0
• V. I. Arnold, Yesterday and Long Ago, Springer (2007), ISBN 978-3-540-28734-6.

Див. також

• 10031 Владарнольда - астероїд, названий на честь цього чоловіка.

Посилання

• «Антинаучная революция и математика». (рос.)