Арнольд Зоммерфельд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арнольд Зоммерфельд
Sommerfeld1897.gif
Народився 5 грудня 1868(1868-12-05)
Кенігсберг, Німецька імперія
Помер 26 квітня 1951(1951-04-26) (82 роки)
Мюнхен, ФРН
Громадянство Німеччина Німеччина
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Геттінгенський університет
Технічний університет Клаусталя
Alma mater Кенігсберзький університет
Вчене звання професор
Відомі учні Вольфганг Паулі
Вернер Гейзенберг
Ганс Бете
Альбрехт Унзельд
Нагороди Медаль Макса Планка
Медаль Лоренца
Медаль Матеуччі

Арнольд Іоганнес Вільям Зоммерфельд (нім. Arnold Johannes Wilhelm Sommerfeld; 5 грудня 1868, Кенігсберг — 26 квітня 1951, Мюнхен) — німецький фізик, основоположник атомної та квантової фізики, педагог.

Життєвий шлях[ред.ред. код]

Арнольд Зоммерфельд народився в сім'ї лікаря, який цікавився природними науками. З 1886 року вивчав математику в Кенігсберзькому університеті, який був на той час одним із найкращих, де теоретична фізика утвердилася в ролі самостійного предмету. Серед його наставників були такі видатні вчені, як Давид Гільберт, Ліндеман фон Фердинанд та Адольф Гурвіц. У 1891 році Зоммерфельд захистив дисертацію на тему Дивні функції в математичній фізиці.

В 1893 р. Зоммерфельд після проходження військової служби перебирався до Геттінгену, на той час — головного математичного центру Німеччини. Там він почав працювати асистентом у мінералогічному інституті. Його основним заняттям проте залишалася математика та математична фізика. У 1894 році він обіймав посаду асистента математика Фелікса Клейна. Під керівництвом Клейна він написав у 1895 році докторську дисертацію Математична теорія дифракції, після чого став приватдоцентом математики.

Арнольд Зоммерфельд (1935)

В 1897 р. Зоммерфельд одружився і незабаром отримав посаду професора математики в гірничій академії Клаусталя. З 1900 року завідував кафедрою технічної механіки в технічному університеті в Аахені. В 1906 року став професором теоретичної фізики в Мюнхенському університеті, де створив один із найзначніших центрів теоретичної фізики. Незважаючи на пропозиції зайняти інші провідні кафедри, він залишився в Мюнхені до кінця свого життя, за виключенням перерви на тимчасову професуру у США (Вісконсинський університет 1922/1923) та поїздки в якості академічного викладача, яка привела його в Азію (Індія, Китай, Японія) та в США (1928/1929). Після виходу в 1935 році на пенсію, він продовжив викладацьку діяльність до 1940 року. Причиною була відсутність кандидатури на його заміщення — Зоммерфельд хотів бачити на своєму місці Гейзенберга, проте наштовхнувся на протидію представників так званої німецької фізики, котрі нарешті змогли просунути свого, на думку Зоммерфельда, найгіршого кандидата. Після Другої світової Війни Зоммерфельд знову шукав наступника, який би зміг продовжити справу його наукової школи, і запропонував кандидатури Гейзенберга, Бете та Вайцзеккера.

Зоммерфельд загинув у 1951 році в результаті автокатастрофи.

Досягнення[ред.ред. код]

Разом із Максом Планком, Альбертом Ейнштейном та Нільсом Бором, Арнольд Зоммерфельд належить до кола так званих «батьків-засновників» квантової фізики, які на початку 20-го століття створили новий фундамент сучасної фізики у вигляді сучасної теоретичної фізики із головним її напрямом — квантовою механікою та теорією відносності. Зоммерфельд був не тільки видатним вченим, проте і талановитим викладачем. Його вклад в науку полягав не стільки у формулюванні нових революційних фізичних теорій, скільки у використанні нових математичних методів розв'язання фізичних та технічних проблем. Помітним вкладом в ранню квантову теорію було уточнення борівської моделі атома, за допомогою якої вдалося пояснити тонку структуру спектральних ліній атомів водню. Крім того, він розробив теорію рентгенівского випромінювання, покращив теорію електронів в металах Друде, використавши квантово-механічний розгляд (теорія Зомерфельда-Друде) і створив повну теорію дзиги. Зоммерфельд був одним із перших фізиків, що прийняв і використовував специальну теорію відносності Ейнштейна, що сприяло її визнанню.

Багато знаменитих вчених, і лауреатів Нобелівської премії, видатних фізиків 20-го століття вийшли із так званої наукової школи теоретичної фізики Зоммерфельда. Вони були асистентами, або аспірантами Зоммерфельда, або просто відвідували його лекції. Ця школа справила сильний вплив на розвиток науки (особливо квантової теорії та її розповсюдження), як через якість наукових праць, так і через те, що багато кафедр Німеччини та США очолювалися вихідцями із школи Зоммерфельда. Із засновників квантової механіки два — Гейзенберг та Паулі — були в Зоммерфельда аспірантами. Серед інших учнів були також Петер Дебай, Ганс Бете, Ісидор Рабі та Лайнус Полінг.

Зоммерфельд вплинув на науку також через видання чисельних підручників. Його книга Будова атому та спектральні лінії, яка вийшла вперше в 1919, перевидавалася в наступні роки із чисельними доповненнями, що відображали стрімкий розвиток атомної фізики в той час. Ця книга була довгий час однією із самих значних публікацій, яка зробила доступними для експериментаторів теоретичні досягнення молодої квантової механіки, а також відіграла велику роль в навчанні студентів.

Зоммерфельд бул членом баварської академії наук з 1908 року та членом королівського товариства в Лондоні з 1926. Він також удостоївся медалі Гельмгольца в 1917 року, медалі Макса Планка в 1931 році та медалі Лоренца в 1939 році.

Астероїд 32809 Зоммерфельд названий в його честь.

Наукові праці[ред.ред. код]

  • Бете Г., Зоммерфельд А. Электронная теория металлов. — М.-Л.: ОНТИ НКТП СССР, 1938. — 316 с.
  • Зоммерфельд А. Волновая механика. — Л.-М.: ГТТИ, 1934. — 316 с.
  • Зоммерфельд А. Механика // Лекции по теоретической физике. — М.: ИЛ, 1947. — Т. 1. — 392 с.
  • Зоммерфельд А. Механика деформируемых сред // Лекции по теоретической физике. — М.: ИЛ, 1954. — Т. 2. — 486 с.
  • Зоммерфельд А. Электродинамика // Лекции по теоретической физике. — М.: ИЛ, 1958. — Т. 3. — 504 с.
  • Зоммерфельд А. Оптика // Лекции по теоретической физике. — М.: ИЛ, 1953. — Т. 4. — 488 с.
  • Зоммерфельд А. Термодинамика и статистическая физика // Лекции по теоретической физике. — М.: ИЛ, 1955. — Т. 5. — 480 с.
  • Зоммерфельд А. Дифференциальные уравнения в частных производных физики // Лекции по теоретической физике. — М.: ИЛ, 1950. — Т. 6. — 456 с.
  • Зоммерфельд А. Строение атомов и спектры. — М.: ГИТТЛ, 1956. — 591+694 с.
  • Klein F., Sommerfeld A. Über die Theorie des Kreisels. — Leipzig: B. G. Teubner, 1897.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]