Арнольд Зоммерфельд
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Арнольд Зоммерфельд | |
 |
|
| Народився | 5 грудня 1868 Кенігсберг, Німецька імперія |
| Помер | 26 квітня 1951 Мюнхен, ФРН |
|---|---|
| Громадянство |  Німеччина |
| Галузь наукових інтересів | фізика |
| Заклад | Геттінгенський університет Технічний університет Клаусталя |
| Alma Mater | Кенігсбергський університет |
| Вчене звання | професор |
| Нагороди | Медаль Макса Планка Медаль Лоренца Медаль Матеуччі |
Арнольд Іоганнес Вільям Зоммерфельд (нім. Arnold Johannes Wilhelm Sommerfeld; 5 грудня 1868, Кенігсберг — 26 квітня 1951, Мюнхен) — німецький фізик, основоположник атомної та квантової фізики, педагог.
Зміст |
[ред.] Життєвий шлях
Арнольд Зоммерфельд народився в сім'ї лікаря, який цікавився природними науками. З 1886 року вивчав математику в Кенігсберзькому університеті, який був на той час одним із кращих, де теоретична фізика утвердилася в ролі самостійного предмету. Серед його наставників були такі видатні вчені, як Давид Гільберт, Ліндеман фон Фердинанд та Адольф Гурвіц. У 1891 році Зоммерфельд захистив дисертацію на тему Дивні функції в математичній фізиці.
В 1893 р. Зоммерфельд після проходження військової служби перебирався до Геттінгену, на той час — головного математичного центру Німеччини. Там він почав працювати асистентом у мінералогичному інституті. Його основним заняттям проте залишалася математика та математична фізика. У 1894 році він обіймав посаду асистента математика Фелікса Клейна. Під керівництвом Клейна він написав у 1895 році докторську дисертацію Математична теорія дифракції, після чого став приватдоцентом математики.
В 1897 р. Зоммерфельд одружився і незабаром отримав посаду професора математики в горничій академії Клаусталя. З 1900 року завідував кафедрою технічної механіки в технічесному інституті в Аахені. В 1906 року став професором теоретичної фізики в Мюнхенському університеті, де створив один із найзначніших центрів теоретичної фізики. Не дивлячись на пропозиції зайняти інші провідні кафедри, він залишився в Мюнхені до кінця свого життя, за виключенням перерви на тимчасову професуру у США (Вісконсинський університет 1922/1923) та поїздки в якості академічного викладача, яка привела його в Азію (Індія, Китай, Японія) та в США (1928/1929). Після виходу в 1935 році на пенсію, він продовжив викладацьку діяльність до 1940 року. Причиною була відсутність кандидатури на його заміщення — Зоммерфельд хотів бачити на своєму місці Гейзенберга, проте наштовхнувся на протидію представників так званої німецької фізики, котрі нарешті змогли просунути свого, на думку Зоммерфельда, найгіршого кандидата. Після Другої світової Війни Зоммерфельд знову шукав наступника, який би зміг продовжити справу його наукової школи, і запропонував кандидатури Гейзенберга, Бете та Вайцзеккера.
Зоммерфельд загинув у 1951 році в результаті автокатастрофи.
[ред.] Досягнення
Разом із Максом Планком, Альбертом Ейнштейном та Нільсом Бором, Арнольд Зоммерфельд належить до кола так званих "батьків-засновників" квантової фізики, які на початку 20-го століття створили новий фундамент сучасної фізики у вигляді сучасної теоретичної фізики із головним її напрямом — квантовою механікою та теорією відносності. Зоммерфельд був не тільки видатним вченим, проте і талановитим викладачем. Його вклад в науку полягав не стільки у формулюванні нових революційних фізичних теорій, скільки у використанні нових математичних методів розв'язання фізичних та технічних проблем. Помітним вкладом в ранню квантову теорію було уточнення борівської моделі атома, за допомогою якої вдалося пояснити тонку структуру спектральних ліній атомів водню. Крім того, він розробив теорію рентгенівского випромінювання, покращив теорію електронів в металах Друде, використавши квантово- механічний розгляд (теорія Зомерфельда-Друде) і створив повну теорію дзиги. Зоммерфельд був одним із перших фізиків, що прийняв і використовував специальну теорію відносності Ейнштейна, що сприяло її визнанню.
Багато знаменитих вчених, і лауреатів нобелівської премії, видатних фізиків 20-го століття вийшли із так званої наукової школи теоретичної фізики Зоммерфельда. Вони були асистентами, або аспірантами Зоммерфельда, або просто відвідували його лекції. Ця школа справила сильний вплив на розвиток науки (особливо квантової теорії та її розповсюдження), як через якість наукових праць, так і через те, що багато кафедр Германії та США очолювалися вихідцями із школи Зоммерфельда. Із засновників квантової механіки два — Гейзенберг та Паулі — були в Зоммерфельда аспірантами. Серед інших учнів були також Петер Дебай, Бете, Рабі та Полінг.
Зоммерфельд вплинув на науку також через видання чисельних підручників. Його книга Будова атому та спектральні лінії, яка вийшла вперше в 1919 р., перевидавалася в наступні роки із чисельними доповненнями, що відображали стрімкий розвиток атомної фізики в той час. Ця книга була довгий час однією із самих значних публікацій, яка зробила доступними для експериментаторів теоретичні досягнення молодої квантової механіки, а також відіграла велику роль в навчанні студентів.
Зоммерфельд бул членом баварської академії наук з 1908 року та членом королівського товариства в Лондоні з 1926. Він також удостоївся медалі Гельмгольца в 1917 року, медалі Макса Планка в 1931 році та медалі Лоренца в 1939 році.
[ред.] Наукові праці
- Теория волчка, 4 тома (совместно с Ф. Клейном), Лейпциг 1897-1910
- Строение атома и спектральные линии, Брауншвейг 1919
- Лекции по теоретической физике
- Том 1: Механика, Лейпциг 1943
- Том 2: Механика упругих сред, Лейпциг 1945
- Том 3: Электродинамика, Висбаден 1948
- Том 4: Оптика, Висбаден 1950
- Том 5: Термодинамика и статистика, Висбаден 1952
- Том 6: Частные дифференциальные уравнения в физике, Лейпциг 1945
