Арнольд Мері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арнольд Мері
Arnold Meri
Arnold meri 05.jpg
Народився 1 липня 1919(1919-07-01)
Таллінн, Естонія Естонія
Помер 27 березня 2009(2009-03-27) (89 років)
Таллінн, Естонія Естонія
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Роки служби 19411945
Війни/битви Друга Світова Війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Дружби народів
Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Медаль Жукова
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Орден Пошани
Інше Військовий Злочинець

Арнольд Мері (ест. Arnold Meri; *1 липня 1919, Таллінн, Естонія — †27 березня 2009, там же) — учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу та партійний функціонер за часів СРСР на території Естонської СРСР. Звинувачений естонською владою у злочинах проти людства. Помер 27 березня 2009 року, не дочекавшись вироку суду.

Біографія[ред.ред. код]

Батько за національністю естонець, мати — німкеня. З 1926 року проживав з сім'єю в Югославії, де батько працював кухарем, а мати служницею. Там же закінчив російську початкову школу і російсько-сербську гімназію. У 1938 році сім'я повернулася до Естонії. Арнольд Мері влаштувався працювати, проте через рік був призваний до естонської армії.

Арнольд Мері в 2008 році

Після приєднання Естонії до СРСР його було обрано до міського комітету комсомолу Таллінна, а також йому було доручено створювати комсомольські організації в армії. Після перетворення армії в 22-й Естонський корпус, він був призначений заступником політрука 415-го радіобатальйону.

На фронтах Німецько-радянської війни Арнольд Мері з кінця червня 1941 року. Прийняв перший бій в районі міста Порхов Псковської області. Арнольд Мері отримав звання Героя Радянського Союзу за битву коло міста Порхова, коли він зупинив відступ і очолив оборону штабу корпусу. Мері став першим естонцем, удостоєним звання Героя Радянського Союзу, яке було йому надане 15 серпня 1941 року.

Після лікування Арнольд Мері вчився в Московському військово-інженерному училищі, служив заступником начальника політвідділу 249-ої Естонської дивізії і 8-го Естонського стрілецького корпусу.

У червні 1945 року Арнольд Мері був демобілізований з армії і направлений на батьківщину, де його обрали першим секретарем ЦК комсомолу Естонії. У 1949 році він поступив у Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б). Тоді ж направлений на острів Хийумаа як партійного уповноваженого для проведення депортацій.

На початку 1950-х років його звинуватили в «створенні антирадянської організації», виключили з партії і позбавили заслуженого звання. Мері був реабілітований після XX з'їзду КПРС.

З 1960 року Арнольд Мері працював в Естонії на керівних посадах в міністерстві освіти Естонської РСР. У 1979 році він став головою президії Естонського товариства дружби і культурних зв'язків із зарубіжними державами. На пенсію Арнольд Мері пішов в 1989 році. З двоюрідним братом, президентом Естонії, Леннартом Мері, Арнольд майже не спілкувався, вважаючи, що вони дуже разні — і за характером, і за світоглядом. До своєї смерті Арнольд Мері очолював Антифашистський комітет Естонії.

У 2007 році естонська прокуратура направила до суду кримінальну справу, в якій Арнольд Мері фігурував як обвинувачений. Йому інкримінували участь в злочинах проти мирного населення. Таким чином прокуратура кваліфікувала його участь в депортаціях естонціву до Сибіру в 1949 році (Мері координував цей процес, будучи першим секретарем ЦК комсомолу Естонії). Сам він не заперечував цього факту своєї біографії, але і не визнавав себе винним, заявляючи, що організатором депортацій він не був.

Під час процесу майже 90-річний Арнольд Мері був хворий на рак легенів, за час судового розгляду його стан погіршився. Він помер 27 березня 2009 року, не дочекавшися вироку суду.

Посилання[ред.ред. код]