Арнштам Лев Оскарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лео Арнштам
Ім'я при народженні: Лео Оскарович Арнштам
Дата народження: 15 січня 1905(1905-01-15)
Місце народження: Катеринослав, Російська імперія
(нині Дніпропетровськ, Україна)
Дата смерті: 26 грудня 1979(1979-12-26) (74 роки)
Місце смерті: Москва, СРСР
Громадянство: СРСР СРСР
Професія: Кінорежисер, сценарист, звукорежисер, художній керівник фільмів
Кар'єра: 19291979
Напрямок: соцреалізм
Нагороди: Орден «Знак Пошани» Сталінська премія — 1946 Сталінська премія — 1947 Народний артист РРФСР—  1969
IMDb: ID 0036769

Ле́в О́скарович Арншта́м (відомий також як Л́ео Арншта́м; * 15 січня 1905, Катеринослав, Російська імперія — 26 грудня 1979, Москва, СРСР) — радянський сценарист, кінорежисер. Народний артист РРФСР, лауреат Каннського кінофестивалю та двох Сталінських премій.

Біографія та творчість[ред.ред. код]

Лев Оскарович Арнштам народився 15 січня 1905 року в місті Катеринослав Російської імперії (нині Дніпропетровськ, Україна)[1]. Навчався спочатку в музичній школі[2] при Петербурзькій консерваторії, а потім і в самій консерваторії. Закінчив її у 1923 році за класом фортепіано[1], віртуозно оволодівши технікою гри, став одним з найкращих випускників[3]. Під час навчання познайомився з Дмитром Шостаковичем, дружив з ним до кінця життя, а також співпрацював у кіно — Шостакович написав музику до семи картин Арнштама[4]. На початку кар'єри разом вони працювали таперами, забезпечуючи музичний супровід німим фільмам у кінотеатрах[3].

З 1922 року Лев Арнштам розпочав концертну діяльність, літературну — з 1923[1]. У 1924–1927 роках завідував музичною частиною Театру ім. Всеволода Мейєрхольда[5], був автором музичного оформлення вистав у московському театрі «Современник» та у ленінградському Держнардомі (колишньому Народному домі ім. Імператора Миколи II)[1]. Тоді ж, на початку 20-х років, він одружився з дочкою Всеволода Мейєрхольда — Іриною, майбутньою актрисою, але їх шлюб був дуже нетривалим[6][7].

У 1929 Арнштама запросили на кіностудію «Ленфільм», спочатку в якості фахівця зі звукового та шумового супроводу[8] — звукооператора. Це були роки становлення звукового кіно і незабаром Лев Оскарович став звукорежисером одних з перших фільмів зі звуком, створених на Ленфільмі[2]: «Наперекір усьому!» (1930), «Злоті гори» (1931), «Одна» (1931)[8].

Новим етапом у професійній діяльності Арнштама стала робота над картиною «Зустрічний» (1932), у постановці якої він взяв участь і як режисер (спільно з Фрідріхом Ермлером та Сергієм Юткевичем), і як автор сценарію. У 1936 році Лев Оскарович поставив фільм за власним сценарієм — «Подруги»[5], який був схвально сприйнятий глядачами[2] та став класикою радянського кіно[9]. На Ленфільмі Лев Арнштам працював до 1942 року[1] і випустив тут ще декілька картин: «Анкара — серце Туреччини» (1934), «Друзі» (1938), «Випадок на телеграфі» — Бойова кінозбірка №2 (1941), «Чапаєв з нами» (1941).

Олексій Баталов свою першу роль у кіно зіграв у фільмі Арнштама «Зоя»

1944 року на кіностудії «Союздетфільм» Арнштам випускає фільм «Зоя» про боротьбу партизанів Підмосков'я в роки вітчизняної війни та партизанку-диверсантку Зою Космодем'янську. Роль Зої стала дебютом у кіно для Галини Водяницької (в майбутньому дружини Арнштама), за неї у 1946 році акторка була нагороджена Сталінською премією I ступеня[10]. Фільм став дебютом ще для одного відомого актора — Олексія Баталова, який зіграв епізодичну роль школяра Альоші[10]. Стрічка стала лідером прокату у 1944 році — 3 місце, 21.87 мільйонів глядачів[10], а 1946 року її було номіновано на здобуття Ґран-прі Каннського кінофестивалю[11]. На батьківщині, крім Водяницької, за роботу над картиною Сталінську премію I ступеня отримали також оператор Олександр Шеленков і Лев Арнштам, як режисер[10].

У 1945 році Лев Оскарович починає працювати на кіностудії «Мосфільм»[1]. Його наступна робота — біографічний фільм «Глінка» (1946) про життя та творчість композитора Михайла Глінки, знову високо оцінюється критиками і глядачами: у 1947 році картину номіновано на здобуття Золотого лева Венеційського кінофестивалю[11], Арнштам нагороджений Сталінською премією II ступеня[1].

У 1950–1951 роках режисер працює над фільмом з робочою назвою «Підпалювачі війни» про болгарського комуніста Георгія Димитрова та Лейпцизький процес, але через численні ідеологічні перевірки та узгодження, виробництво значно затягнулося і картина вийшла на екрани лише у 1957 році, до того ж зі значними відмінностями від попереднього задуму Арнштама, у співавторстві з болгарською кіностудією «Бояна» і під іншою назвою — «Урок історії»[4].

Ще однією відомою роботою Лео Оскаровича став фільм-вистава Ромео та Джульєтта (1955), на основі балету Сергія Прокоф'єва, за одноіменною трагедією Вільяма Шекспіра. У зйомках взяли участь балетна трупа та оркестр Большого театру СРСР[12]. У 1955 році на Каннському кінофестивалі картина перемогла у номінації Найкращий ліричний фільм та номінувалася на здобуття Золотої пальмової гілки[11], а також, окрім інших спеціальних відзнак, отримала нагороду Дурбанського міжнародного кінофестивалю (1955)[12].

Тоді ж Лев Арнштам опановує нову для того часу професію — художнього керівника фільмів, у картинах «Безсмертний гарнізон» (1956), «Пошехонська старовина» (1975)[1]. 1960 року знімає фільм про другу світову війну — «П'ять днів, п'ять ночей», спільно з німецькою кіностудією «ДЕФА». У 1961 році — член журі Венеційського кінофестивалю[13]. Пише сценарій до ще одного фільму-балету — «Секрет успіху» (1964).

У 1959 році з Ленінграду до Москви, після смерті чоловіка, режисера Сергія Васильєва, повернулася Галина Водяницька. Через деякий час вони з Арнштамом одружилися[14].

Фільм «Софія Перовська» (1967) про революціонерку Перовську Софію став останнім у доробку режисера і сценариста Лео Арнштама. У 1968 році помер Іван Олександрович Пир'єв, Лев Оскарович змінив його на посаді керівника Другого творчого об'єднання «Луч» кіностудії «Мосфільм»[1] і, відтепер, весь свій час, до останніх днів життя, присвятив цій роботі[3]. У 1969 році Арнштаму було присвоєно звання Народного артиста РРФСР[5].

Лев Оскарович помер 26 грудня 1979 року, в Москві, тут і похований — на Кунцевському кладовищі[15].

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Назва картини Звукорежисер Режисер Сценарист
1930 Наперекір усьому! (короткометражний)
1931 Злоті гори
1931 Одна
1932 Зустрічний
1934 Анкара — серце Туреччини (документальний)
1936 Подруги
1938 Друзі
1941 Випадок на телеграфі — Бойова кінозбірка №2
1941 Чапаєв з нами (короткометражний)
1944 Зоя
1946 Глінка
1955 Ромео та Джульєтта (фільм-вистава)
1957 Урок історії
1960 П'ять днів, п'ять ночей
1964 Секрет успіху (фільм-балет)
1967 Софія Перовська

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к «Арнштам Лео Оскарович. Биография». kino-teatr.ru (рос.). Процитовано 2013-11-28. 
  2. а б в Тамара Сергеева Борис Венгровский: «Просто надо подойти ближе других». Воспоминания звукорежиссера // Искусство кино, (2003-12) (12).(рос.)
  3. а б в С. А. Соловьев Лев Арнштам // Советский Экран, (1985-03) (5).(рос.)
  4. а б Ольга Домбровская «Немецкий марш» для духового оркестра из кинофильма «Поджигатели войны» — неизвестная киноработа Шостаковича // Д. Д. Шостаковичу посвящается… К 100-летию со дня рождения композитора / Е. Б. Долинская. — Издательский Дом «Композитор», 2007. — С. 118. — 500 прим. — ISBN 5-85285-281-3.(рос.)
  5. а б в «Арнштам Лео Оскарович». dic.academic.ru (рос.). Процитовано 2013-11-28. 
  6. Петр Меркурьев-Мейерхольд Сначала я был маленьким: книга о родителях Василии Меркурьеве и Ирине Мейерхольд. — Москва: Алгоритм, 2001. — С. 37-38. — ISBN 5-9265-0014-1.(рос.)
  7. Наталья Жукова «По синим волнам океана…» Фрагменты мемуаров // Искусство кино, (2005-07) (7).(рос.)
  8. а б Г. Дмитриев На путях к экрану // Советский экран, (1966) (23).(рос.)
  9. «Арнштам Лео Оскарович». kinogildia.ru (рос.). Гильдия кинорежиссеров России. Процитовано 2013-11-28. 
  10. а б в г «Зоя». dic.academic.ru (рос.). Процитовано 2013-12-01. 
  11. а б в «Lev Arnshtam. Awards». imdb.com (англ.). Процитовано 2013-12-01. 
  12. а б «Ромео и Джульетта». kino-teatr.ru (рос.). Процитовано 2013-12-01. 
  13. «Lev Arnshtam». imdb.com (англ.). Процитовано 2013-12-01. 
  14. «Галина Владимировна Водяницкая». lenkom-bilet.su (рос.). Процитовано 2013-12-01. 
  15. «Арнштам Лео Оскарович». m-necropol.ru (рос.). Процитовано 2013-12-01. 

Посилання[ред.ред. код]