Арпад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арпад

Арпад (угор. Árpád; бл. 845 — бл. 907) — вождь угорців (оногурів), засновник династії Арпадів.

Син дюли (воєводи) Альмоша. Успадкував його титул 889 року. До 904, за традицією, запозиченою угорцями у хозарів, ділив владу зі співправителем Курсаном, який мав титул кендо. Керував угорцями під час набігу на Великоморавське державу (892), війни з болгарами на боці Візантії (894-896), походу на Ломбардію на прохання східно-франкського короля Арнульфа. Під його керівництвом відбулося переселення мадярських племен на їхню теперішню територію, так звана епоха «Віднайдення вітчизни», коли в 896 угорці, витіснені печенігами, перейшли через Карпати й оселилися в Середньому Подунав'ї. У 900-901 угорці під проводом Арпада остаточно розгромили Блатенське князівство.

За твердженням Костянтина Багрянородного Арпад мав 5 синів: Левенте, Таргош, Улле, Юташ та Золтан.

Посилання[ред.ред. код]