Арсенопірит
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Арсенопірит | |
|---|---|
 |
|
| Загальні відомості | |
| Клас мінералу | сульфіди |
| Підклас | {{{Підклас}}} |
| Група | {{{Група}}} |
| Генезис | {{{Генезис}}} |
| Ідентифікація | |
| Колір | олов'яно-білий, у зламі сталево-сірий |
| Сингонія | моноклінна або триклінна |
| Твердість за шкалою Мооса | 6—6.5 |
| Блиск | металічний |
| Питома вага | 6.07—6.15 г/см³ |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Інші властивості | |
Арсенопіри́т (рос. арсенопирит, англ. arsenopyrite, нім. Arsenopyrit m)— мінерал класу сульфідів. Арсенід — сульфід заліза острівної будови .
Зміст |
Загальний опис [ред.]
Формула: FeAsS. Містить (%): Fe — 34,3; As — 46,01; S — 19,69.
Домішки: Co(до 9—18%), рідше Ni, Mn, Zn, Sb, Se, Au, Cu.
Сингонія моноклінна або триклінна.
Густина 6.07—6.15. Твердість 6—6.5. Колір олов'яно-білий, у зламі сталево-сірий. Непрозорий. Блиск металічний. Крихкий. Руда арсену. Зустрічається в гідротермальних жилах звичайно у вигляді призматичних і голкуватих кристалів.
Поширення [ред.]
Родовища арсенопіриту відомі в Росії, Швеції, Англії, Мексиці, Болівії, Японії та ін країнах. В Україні є на Донбасі, в Криворіжжі, Чивчинських горах, на Закарпатті.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Арсенопірит |
