Артемівськ (Донецька область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Цей термін має також інші значення. Див. Артемівськ
Артемівськ
Герб Артемівська Прапор Артемівська
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька
Район/міськрада Артемівська міськрада
Код КОАТУУ 1410300000
Засноване/перша згадка 1571
Статус міста з 1783 року
Населення 80,5 (2006)
Площа 74 км²
Густота населення 1993 осіб/км²
Поштові індекси 84500—84510
Телефонний код +380-6274
Географічні координати 48°56' пн.ш. 38°01' сх.д.
Водойма Бахмутка
Відстань
Найближча залізнична станція Артемівськ
До обл./респ. центру
 - фізична 67 км
 - залізницею 89 км
 - автошляхами 93 км
До Києва
 - фізична 578 км
 - залізницею 789 км
 - автошляхами 672 км
Міська влада
Адреса 84500 Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, тел. 6-20-63
Веб-сторінка Артемівськ
Міський голова Рева Олексій Олександрович


Артемівськ (до 1924 — Бахмут) — місто обласного значення Донецької області, адміністративний центр Артемівського району. Артемівській міській раді підпорядковані два міста районного значення Соледар і Часів Яр та одне селище міського типу Красна Гора.
Розташоване на річці Бахмутка, за 3 км від автостради Харків — Ростов-на-Дону. Залізничний вузол.
Кількість мешканців в 1959 році: 61 тис. В 2001 — 82,916 тис. В 2006 — 80,5 тисяч.

Зміст

[ред.] Історія

Загальний вигляд м. Бахмут в XIX столітті.
Загальний вигляд м. Бахмут в XIX столітті.
Сучасний залізничний вокзал у Артемівську
Сучасний залізничний вокзал у Артемівську

Вперше про «сторожу Бахмутську» згадується в літопису 1571. У XVII ст. значний пункт виварення солі. Один із осередків повстання Булавіна. З 70-х рр. XIX ст. в околицях Бахмута починають розробляти поклади кам'яної солі, а пізніше — вогнетривкої глини і гіпсу. В перші роки революції в Бахмуту жили та працювали Артем та В. Я. Чубар.
В 1924 перейменоване на честь революціонера-більшовика Артема (Ф. А. Сергєєва).

[ред.] Промисловість та економіка

За часи СРСР — Артемівськ — великий центр видобування кам'яної солі (понад 1/3 видобутку в країні). В Артемівську знаходяться НДІ «Сіль» і головний офіс «АртемСіль», тоді як соледобувні шахти знаходяться в Соледарі.
Є заводи: металообробний (обробка кольорових металів), гірничого устаткування та інструментів, ремонтно-механічний, кераміко-трубний, скляний, цегельний (був за часи СРСР), черепичний, алебастровий комбінат (був за часи СРСР). В 2006 року в місті був відкрит завод французської компанії «Lafarge» по виробництву гіпсокартону та сухих сумішей.
Розвинута харчова промисловість: млини, хлібо- і м'ясокомбінат, лікеро-горілчаний завод та завод шампанських вин, молокозавод. В 2006 році було відкрите ВКО «Екопродукт» по виробництву різних напоїв.
Легка промисловість: взуттєва фабрика «Світоч» і швейна фабрика.
В Артемівському районі розташовані одна з найбільших у Донбасі Миронівська ДРЕС, соляні шахти, поклади вогнетривких глин (Часів Яр), гіпсу. В Артемівську — трест «Артемвугіллягеологія».

[ред.] Соціальна сфера

Тут знаходиться Донецька геофіз. експедиція і дослідна станція виноградарства й садівництва, заліннич., кераміко-механіч. технікуми, пед. учил., муз. і акушерська школи, 18 загальноосвітніх шкіл, 2 палаци культури, укр. драм. театр, кінотеатри, геол. музей, клуби, бібліотеки.
В 1959 споруджено за проектом скульпторів О. О. Тапрана і М. Д. Декемерджі 12-метровий бронзовий пам'ятник Артему.

[ред.] Література

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедія-дані до цієї статті. Дивіться
Особисті інструменти