Артемівськ (Донецька область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Бахмут» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Артемівськ
Coat of Arms of Artemivsk (Donetsk Oblast).png Flag of Artemivsk (Donetsk Oblast).svg
Герб Артемівська (Донецька область) Прапор Артемівська (Донецька область)
У центрі Артемівська
У центрі Артемівська
Артемівськ
Розташування міста Артемівськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька
Район/міськрада Артемівська міськрада
Код КОАТУУ 1410300000
Засноване 1571
Статус міста з 1783 року
Населення 77474 (01.01.2014)[1]
Агломерація Горлівсько-Єнакієвська агломерація
Площа 74 км²
Густота населення 1057 осіб/км²
Поштові індекси 84500—84510
Телефонний код +380-6274
Координати 48°36′16″ пн. ш. 38°00′24″ сх. д. / 48.60444° пн. ш. 38.00667° сх. д. / 48.60444; 38.00667Координати: 48°36′16″ пн. ш. 38°00′24″ сх. д. / 48.60444° пн. ш. 38.00667° сх. д. / 48.60444; 38.00667
Водойма р. Бахмут
Відстань
Найближча залізнична станція Артемівськ
До обл./респ. центру
 - фізична 67 км
 - залізницею 89 км
 - автошляхами 93 км
До Києва
 - фізична 578 км
 - залізницею 789 км
 - автошляхами 672 км
Міська влада
Адреса 84500 Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, тел. 6-20-63
Веб-сторінка Артемівська міськрада
Міський голова Рева Олексій Олександрович

Арте́мівськ (до 1924 — Ба́хмут, у 1920-х — 1930-их уживалася назва Артемівське[2])  — місто обласного значення Донецької області, адміністративний центр Артемівського району. Артемівській міській раді підпорядковані два міста районного значення Соледар і Часів Яр та одне селище міського типу Красна Гора.

Розташоване на річці Бахмутка, за 3 км від автостради Київ — Харків — п.п. Довжанський. Залізничний вузол.

Кількість мешканців 1959 року: 61 тис. 2001 року — 82916. 2013 року — 77620 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Загальний вигляд м. Бахмут у XIX ст.
Сучасний залізничний вокзал в Артемівську
Площа Свободи

Перша версія — вперше про «сторожу Бахмутську» згадується в літопису 1571.

Бахмут, Багмут, Бахмуд, на реке того же имени, — древнейшее старожитное займище малороссийского народа. По распоряжению нашего правительства первоначально в 1571 г. здесь учрежден был последний на южных пределах Московского царства сторожевой пункт — сторожа Бахмутовская (Феодосий (Макарьевский) Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Екатеринослав, 1880. — Вып. 2.— С— 2.)

Ця версія про походження Артемівська була аргументовано піддана критиці, оскільки всі сторожі згідно з «Розписом сторож» розташовувались на лівому боці Сіверського Дінця (Бахмутівська — напроти впадіння в нього р. Бахмут — нині с. Ямпіль Краснолиманського району) і не складали ніяких укріплень, а були лише місцями зустрічі московської прикордонної служби для обміну інформацією (згідно зі статутом сторожової і станичної служби на сторожі не дозволялося навіть розкладати вогнище, щоб не виказати ворогові місця, в якому зустрічаються «сторожі» (прикордонники).

У XVII ст. значний пункт виварення солі. Один із осередків повстання Булавіна.

Документально доведено, що острог на р. Бахмут було збудовано слобідськими козаками з дозволу московського уряду в 1703 р., а перший його опис складено в 1704 р.

З 70-х рр. XIX ст. в околицях Бахмута починають розробляти поклади кам'яної солі, а пізніше — вогнетривкої глини і гіпсу.

В часи УНР[ред.ред. код]

7 листопада 1917 р, коли Центральна Рада своїм ІІІ Універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки, над Бахмутською повітовою земською управою (нині — будинок Артемівського залізничного технікуму) було вперше на Донбасі піднято жовто-сині національні прапори. В самому Бахмуті та навколишніх селах діють «Просвіти», осередки українських партій, з літа 1917 року організовуються структури «Вільного козацтва». Проте в грудні 1917 року одночасно з більшовицьким заколотом у Луганську, в Бахмуті до влади приходять більшовики, що в лютому 1918 проголошують Донецько-Криворізьку Радянську Республіку.

У квітні 1918 внаслідок укладання Берестейського миру у Бахмут вступили німецькі й українські війська. На короткий час, до осені 1918 року, тут було розквартировано 3-й гайдамацький полк на чолі з отаманом Волохом. У жовтні 1918 незадоволені гетьманською владою мешканці підіймають Бахмутське повстання, що стало єдиним відомим повстанням на підтримку нової петлюрівської влади по всій Луганщині й Донеччині. В листопаді 1918 року німецькі війська відступають, у грудні того ж року місто й повіт захоплюють більшовицькі загони Краснова.

Радянський період[ред.ред. код]

У перші роки більшовицької окупації в Бахмуті жили та працювали довголітній голова Ради Народних Комісарів УСРР В. Я. Чубар, а також один із засновників Донецько-Криворізької Радянської Республіки — Ф. Сергєєв, відомий на прізвисько Артем. На честь останнього Бахмут в 1924 році було перейменовано.

У 1930-32 роках в Бахмуті проходять процеси над вчителями, звинуваченими в українському націоналізмі, більшовики арештовують і розстрілюють всіх ще живих на той час українських діячів Визвольних змагань. В середині 30-х тут було спалено 70% всього бібліотечного фонду міста Бахмута[3].

1 листопада 1941 року місто було відвойовано німцями в ході німецько-радянської війни[4][5], проте 5 вересня 1943 року місто повертається під контроль радянської влади[4].

1991 року незадовго до проголошення незалежності України, в Артемівську було ініційовано місцевий рефередум щодо повернення місту історичної назви. Втім ініціатива не була підтримана — «за» проголосували лише 25%[6].

Окупація міста бойовиками «Донецької народної республіки»[ред.ред. код]

12 квітня, як і у багатьох інших містах Донбасу, сепаратисти проголосили в Артемівську «Донецьку народну республіку»[7][8] 25 травня сепаратистам вдалося зірвати проведення виборів президента в місті[9] Починаючи з 24 квітня терористи неодноразово здійснювали спроби штурму військової частини[10][11][12][13] Існують свідчення і про напади терористів на мирних жителів, зокрема 27 червня — на рейсовий автобус[14].

Ввечері 4 липня бійці батальйону МВС «Артемівськ» здійснили розвідувальний рейд до Артемівська, під час якого відбувся бій біля будівлі прокуратури, де розміщувався штаб «ДНР», який тривав близько 20 хвилин. Під час бою було обстріляно будівлю прокуратури, внаслідок чого знищено штаб терористів, спалено автомобіль «Газель», а також пошкоджено один із стовпів[15].

6 липня 2014 року місто було звільнене Національною гвардією України та військами від терористів.

Промисловість та економіка[ред.ред. код]

За часів СРСР — Артемівськ — великий центр видобування кам'яної солі (понад 1/3 видобутку в країні). В Артемівську містяться НДІ «Сіль» і головний офіс «АртемСіль», тоді як соледобувні шахти розташовані в Соледарі.

Є заводи: металообробний (обробка кольорових металів), гірничого устаткування та інструментів, ремонтно-механічний, кераміко-трубний, скляний, цегельний (був за часів СРСР), черепичний, алебастровий комбінат (був за часів СРСР). В 2006 року в місті був відкритий завод французької компанії «Lafarge» з виробництва гіпсокартону та сухих сумішей.

Розвинута харчова промисловість: млини, хлібо- і м'ясокомбінат, лікеро-горілчаний завод та завод шампанських вин, молокозавод. У 2006 році було відкрите ВКО «Екопродукт» по виробництву різних напоїв.

Легка промисловість: взуттєва фабрика «Світоч» і швейна фабрика. В Артемівському районі розташовані одна з найбільших у Донбасі Миронівська ДРЕС, соляні шахти, поклади вогнетривких глин (Часів Яр), гіпсу. В Артемівську — трест «Артемвугіллягеологія».

Політична система[ред.ред. код]

Місцева влада в місті Артемівську належить міській раді, що обирається раз на 4 роки (у лютому 2002, 2006 років) на основі загального прямого таємного виборчого права. Рада міста Артемівська підпорядковується Раді Донецької області. Рада має свій виконавчий комітет.

Головою міста є міський голова, що обирається одночасно з виборами Ради.

У місті також розташовані органи управління Артемівським районом: Артемівська районна адміністрація, Артемівська міська рада та інші.

На президентських виборах 2004 року місто голосувало за Януковича (93,62%), Ющенка (4,19%).

Економіка[ред.ред. код]

Видобуток кам'яної солі. Виробництво будматеріалів; машинобудування, легка, харчова промисловість. В 1975 році в місті функціонувало 64 промислових підприємств.

  • Артемівський лікеро-горілчаний завод
  • ТОВ «Укрелектромережбуд» (вул. Широка)
  • ВАТ «Артемівський завод» Доріндустрія (вул. Сибірцева)
  • ТОВ "Будівельне управління «Артемівськтрансбуд» (вул. Космонавтів, 6)
  • ТОВ Концерн «Молокопродукт» (вул. Зарічна)
  • ЗАТ «Артемівський м'ясокомбінат» (вул. Алебастрова)
  • ЗАТ "Артемівський завод шампанських вин «Артемівськ Вайнері» (вул. П. Лумумби, 87)

Обсяг промислового виробництва — 963 млн. гривень (на 1 жителя — 8 692 грн.). Індекс промислової продукції — 30,1% в 2003 році до 1990 році. Викиди шкідливих речовин в 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 3,7 тис. тонн.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення міста становило 83146 осіб, із них 27,61% зазначили рідною мову українську, 71,07% — російську, 0,19% — вірменську, 0,15% — циганську, 0,10% — білоруську, 0,03% — молдовську, 0,01% — болгарську та грецьку, а також німецьку, гагаузьку, польську, румунську, угорську та єврейську мови[16].

Національний склад населення за переписом 2001 року[17]

чисельність частка, %
українці 78 993 69,4
росіяни 31 301 27,5
білоруси 705 0,6
вірмени 396 0,3
цигани 263 0,2
євреї 224 0,2

Історична динаміка чисельності населення[18]

рік населення
1897 19 316
1923 28 904
1926 37 354
1939 55 409
1959 60 626
1970 82 342
1979 87 084
1989 90 279
2001 82 916
2005 80 655
2010 78 849
2014 77 474

Транспорт[ред.ред. код]

Фінанси[ред.ред. код]

Бюджет міста в 1975 році — 12,6 млн карбованців.

Експорт товарів в 2003 році — 90,5 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 20,8 млн доларів США. Обсяг вироблених послуг в 2003 році — 42,4 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,2%. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 501 гривень.

Культура, освіта, лікарня[ред.ред. код]

Тут знаходиться Донецька геофізична експедиція і дослідна станція виноградарства й садівництва кінотеатри, геол. музей, клуби, бібліотеки. У 1959 році за проектом скульпторів А. Шапрана і М. Декерменджі споруджено 12-метровий бронзовий пам'ятник Артему.

  • Артемівський міський центр дітей та юнацтва (вул. Артема)
  • Артемівський міський центр культури та відпочинку (пл. Свободи)
  • Артемівський міський народний дім (вул. Перемоги)
  • Будинок техніки «Донецькгеологія» (вул. Сибірцева)
  • Палац культури «Машинобудівник» (вул. Артема)
  • Артемівський індустріальний технікум (вул. Чайковського)
  • Артемівське музичне училище імені Івана Карабиця (вул. Лермонтова)
  • Артемівське педагогічне училище (вул. Благовіщенська)
  • Артемівське медичне училище (вул. В. Носакова)
  • Артемівський професійний ліцей (вул. Оборони)
  • Артемівська центральної районної лікарня (вул. Артема)
  • Артемівський НВК № 11 ім. Артема
  • 20 шкіл (11 600 учнів), 29 дитсадків (3 500 дітей), 4 ПТУ (2 000 учнів), 2 технікуми (6 000 учнів), музичні школи, 5 будинків культури та клубів, 12 бібліотек.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У місті Артемівськ Донецької області на обліку перебуває 43 пам'ятки історії та 9 пам'яток монументального мистецтва.

Відомі особистості[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Постанова ВУЦВК «Про утворення Донецької області»
  3. «Українське відродження на Донеччині й Луганщині в 1917-22 роках, частина III...». 
  4. а б Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941–1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  5. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
  6. «Двадцать лет назад они всколыхнули Бахмут». 
  7. «В Артемівську сепаратисти на даху міськради підняли прапор "Донецької республіки"». 
  8. «В Артемівську на міськраді почепили прапор донецьких сепаратистів». 
  9. «Терористи спалили виборчу дільницю в Артемівську». 
  10. «Військову частину в Артемівську обстрілювали з автоматів та гранатометів». 
  11. «В Артемівську бойовики штурмували військову частину». 
  12. «Танкова база в Артемівську після п'ятого нападу терористів (ФОТОФАКТ)». 
  13. «В Артемівську терористи на танках штурмували військову частину». 
  14. «В Артемівську невідомі розстріляли автобус, є жертви». 
  15. Силовики знищили штаб «ДНР» в Артемівську. Українська правда. 04.07.2014.
  16. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  17. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
  18. http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm

Посилання[ред.ред. код]

Додаткова література[ред.ред. код]