Артемівськ (Донецька область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Бахмут» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Артемівськ
Coat of Arms of Artemivsk (Donetsk Oblast).png Flag of Artemivsk (Donetsk Oblast).svg
Герб Артемівська Прапор Артемівська
У центрі Артемівська
У центрі Артемівська
Артемівськ
Розташування міста Артемівськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька
Район/міськрада Артемівська міськрада
Код КОАТУУ 1410300000
Засноване 1571
Статус міста з 1783 року
Населення 77620 (01.01.2013)[1]
Агломерація Горлівсько-Єнакієвська агломерація
Площа 74 км²
Густота населення 1057 осіб/км²
Поштові індекси 84500—84510
Телефонний код +380-6274
Координати 48°36′16″ пн. ш. 38°00′24″ сх. д. / 48.60444° пн. ш. 38.00667° сх. д. / 48.60444; 38.00667Координати: 48°36′16″ пн. ш. 38°00′24″ сх. д. / 48.60444° пн. ш. 38.00667° сх. д. / 48.60444; 38.00667
Водойма р. Бахмут
Відстань
Найближча залізнична станція Артемівськ
До обл./респ. центру
 - фізична 67 км
 - залізницею 89 км
 - автошляхами 93 км
До Києва
 - фізична 578 км
 - залізницею 789 км
 - автошляхами 672 км
Міська влада
Адреса 84500 Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, тел. 6-20-63
Веб-сторінка Артемівська міськрада
Міський голова Рева Олексій Олександрович

Арте́мівськ (до 1924 — Ба́хмут, у 1920-х — 1930-их уживалася назва Артемівське[2])  — місто обласного значення Донецької області, адміністративний центр Артемівського району. Артемівській міській раді підпорядковані два міста районного значення Соледар і Часів Яр та одне селище міського типу Красна Гора.

Розташоване на річці Бахмутка, за 3 км від автостради Київ — Харків — п.п. Довжанський. Залізничний вузол.

Кількість мешканців 1959 року: 61 тис. 2001 року — 82916. 2013 року — 77620 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Загальний вигляд м. Бахмут у XIX ст.
Сучасний залізничний вокзал в Артемівську
Див. також Історія Бахмута

Перша версія — вперше про «сторожу Бахмутську» згадується в літопису 1571.

Бахмут, Багмут, Бахмуд, на реке того же имени, — древнейшее старожитное займище малороссийского народа. По распоряжению нашего правительства первоначально в 1571 г. здесь учрежден был последний на южных пределах Московского царства сторожевой пункт — сторожа Бахмутовская (Феодосий (Макарьевский) Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Екатеринослав, 1880. — Вып. 2.— С— 2.)

Ця версія про походження Артемівська була аргументовано піддана критиці, оскільки всі сторожі згідно з «Розписом сторож» розташовувались на лівому боці Сіверського Дінця (Бахмутівська — напроти впадіння в нього р. Бахмут — нині с. Ямпіль Краснолиманського району) і не складали ніяких укріплень, а були лише місцями зустрічі московської прикордонної служби для обміну інформацією (згідно зі статутом сторожової і станичної служби на сторожі не дозволялося навіть розкладати вогнище, щоб не виказати ворогові місця, в якому зустрічаються «сторожі» (прикордонники).

У XVII ст. значний пункт виварення солі. Один із осередків повстання Булавіна.

Документально доведено, що острог на р. Бахмут було збудовано слобідськими козаками з дозволу московського уряду в 1703 р., а перший його опис складено в 1704 р.

З 70-х рр. XIX ст. в околицях Бахмута починають розробляти поклади кам'яної солі, а пізніше — вогнетривкої глини і гіпсу. В перші роки революції в Бахмуті жили та працювали Артем та В. Я. Чубар.

7 листопада 1917 р, коли Центральна Рада своїм ІІІ Універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки, над Бахмутською повітовою земською управою (нині — будинок Артемівського залізничного технікуму) було вперше на Донбасі піднято жовто-сині національні прапори.

У 1924 році Бахмут було перейменовано на честь революціонера-більшовика Артема (Ф. А. Сергєєва).

Промисловість та економіка[ред.ред. код]

За часів СРСР — Артемівськ — великий центр видобування кам'яної солі (понад 1/3 видобутку в країні). В Артемівську містяться НДІ «Сіль» і головний офіс «АртемСіль», тоді як соледобувні шахти розташовані в Соледарі.

Є заводи: металообробний (обробка кольорових металів), гірничого устаткування та інструментів, ремонтно-механічний, кераміко-трубний, скляний, цегельний (був за часів СРСР), черепичний, алебастровий комбінат (був за часів СРСР). В 2006 року в місті був відкритий завод французької компанії «Lafarge» з виробництва гіпсокартону та сухих сумішей.

Розвинута харчова промисловість: млини, хлібо- і м'ясокомбінат, лікеро-горілчаний завод та завод шампанських вин, молокозавод. У 2006 році було відкрите ВКО «Екопродукт» по виробництву різних напоїв.

Легка промисловість: взуттєва фабрика «Світоч» і швейна фабрика. В Артемівському районі розташовані одна з найбільших у Донбасі Миронівська ДРЕС, соляні шахти, поклади вогнетривких глин (Часів Яр), гіпсу. В Артемівську — трест «Артемвугіллягеологія».

Політична система[ред.ред. код]

Місцева влада в місті Артемівську належить міській раді, що обирається раз на 4 роки (у лютому 2002, 2006 років) на основі загального прямого таємного виборчого права. Рада міста Артемівська підпорядковується Раді Донецької області. Рада має свій виконавчий комітет.

Головою міста є міський голова, що обирається одночасно з виборами Ради.

У місті також розташовані органи управління Артемівським районом: Артемівська районна адміністрація, Артемівська міська рада та інші.

На президентських виборах 2004 року місто голосувало за Януковича (93,62%), Ющенка (4,19%).

Економіка[ред.ред. код]

Видобуток кам'яної солі. Виробництво будматеріалів; машинобудування, легка, харчова промисловість. В 1975 році в місті функціонувало 64 промислових підприємств.

  • Артемівський лікеро-горілчаний завод
  • ТОВ «Укрелектромережбуд» (вул. Широка)
  • ВАТ «Артемівський завод» Доріндустрія (вул. Сибірцева)
  • ТОВ "Будівельне управління «Артемівськтрансбуд» (вул. Космонавтів, 6)
  • ТОВ Концерн «Молокопродукт» (вул. Зарічна)
  • ЗАТ «Артемівський м'ясокомбінат» (вул. Алебастрова)
  • ЗАТ "Артемівський завод шампанських вин «Артемівськ Вайнері» (вул. П. Лумумби, 87)

Обсяг промислового виробництва — 963 млн. гривень (на 1 жителя — 8 692 грн.). Індекс промислової продукції — 30,1% в 2003 році до 1990 році. Викиди шкідливих речовин в 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 3,7 тис. тонн.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення міста становило 83146 осіб, із них 27,61% зазначили рідною мову українську, 71,07% — російську, 0,19% — вірменську, 0,15% — циганську, 0,10% — білоруську, 0,03% — молдовську, 0,01% — болгарську та грецьку, а також німецьку, гагаузьку, польську, румунську, угорську та єврейську мови[3].

Транспорт[ред.ред. код]

Фінанси[ред.ред. код]

Бюджет міста в 1975 році — 12,6 млн карбованців.

Експорт товарів в 2003 році — 90,5 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 20,8 млн доларів США. Обсяг вироблених послуг в 2003 році — 42,4 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,2%. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 501 гривень.

Культура, освіта, лікарня[ред.ред. код]

Тут знаходиться Донецька геофізична експедиція і дослідна станція виноградарства й садівництва кінотеатри, геол. музей, клуби, бібліотеки. У 1959 році за проектом скульпторів А. Шапрана і М. Декерменджі споруджено 12-метровий бронзовий пам'ятник Артему.

  • Артемівський міський центр дітей та юнацтва (вул. Артема)
  • Артемівський міський центр культури та відпочинку (пл. Свободи)
  • Артемівський міський народний дім (вул. Перемоги)
  • Будинок техніки «Донецькгеологія» (вул. Сибірцева)
  • Палац культури «Машинобудівник» (вул. Артема)
  • Артемівський індустріальний технікум (вул. Чайковського)
  • Артемівське музичне училище імені Івана Карабиця (вул. Лермонтова)
  • Артемівське педагогічне училище (вул. Благовіщенська)
  • Артемівське медичне училище (вул. В. Носакова)
  • Артемівський професійний ліцей (вул. Оборони)
  • Артемівська центральної районної лікарня (вул. Артема)
  • 20 шкіл (11 600 учнів), 29 дитсадків (3 500 дітей), 4 ПТУ (2 000 учнів), 2 технікуми (6 000 учнів), музичні школи, 5 будинків культури та клубів, 12 бібліотек.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У місті Артемівськ Донецької області на обліку перебуває 43 пам'ятки історії та 9 пам'яток монументального мистецтва.

Відомі особистості[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Додаткова література[ред.ред. код]