Артемівськ (Донецька область)

Артемівськ
Герб Артемівська Прапор Артемівська
У центрі Артемівська
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Донецька
Район/міськрада	Артемівська міськрада
Код КОАТУУ	1410300000
Засноване	1571
Статус міста	з 1783 року
Населення	▼78251 (01.01.2011)
Агломерація	Горлівсько-Єнакієвська агломерація
Площа	74 км²
Густота населення	1057 осіб/км²
Поштові індекси	84500—84510
Телефонний код	+380-6274
Координати	48°36′16″ пн. ш. 38°00′24″ сх. д.
Водойма	Бахмутка
Відстань
Найближча залізнична станція	Артемівськ
До обл./респ. центру
- фізична	67 км
- залізницею	89 км
- автошляхами	93 км
До Києва
- фізична	578 км
- залізницею	789 км
- автошляхами	672 км
Міська влада
Адреса	84500 Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, тел. 6-20-63
Веб-сторінка	Артемівська міськрада
Міський голова	Рева Олексій Олександрович

Арте́мівськ (до 1924 — Ба́хмут, у 1920-х — 1930-их уживалася назва Артемівське)  — місто обласного значення Донецької області, адміністративний центр Артемівського району. Артемівській міській раді підпорядковані два міста районного значення Соледар і Часів Яр та одне селище міського типу Красна Гора.

Розташоване на річці Бахмутка, за 3 км від автостради Київ — Харків — п.п. Довжанський. Залізничний вузол.

Кількість мешканців 1959 року: 61 тис. 2001 року — 82916. 2006 року — 80,5 тисяч.

Історія

Загальний вигляд м. Бахмут в XIX столітті.

Сучасний залізничний вокзал у Артемівську

Див. також Історія Бахмута

Перша версія — вперше про «сторожу Бахмутську» згадується в літопису 1571.

Бахмут, Багмут, Бахмуд, на реке того же имени, — древнейшее старожитное займище малороссийского народа. По распоряжению нашего правительства первоначально в 1571 г. здесь учрежден был последний на южных пределах Московского царства сторожевой пункт — сторожа Бахмутовская (Феодосий (Макарьевский) Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Екатеринослав, 1880. — Вып. 2.— С— 2.)

Ця версія про походження Артемівська була аргументовано піддана критиці, оскільки всі сторожі згідно з «Розписом сторож» розташовувались на лівому боці Сіверського Дінця (Бахмутівська — напроти впадіння в нього р. Бахмут — нині с. Ямпіль Краснолиманського району) і не складали ніяких укріплень, а були лише місцями зустрічі московської прикордонної служби для обміну інформацією (згідно зі статутом сторожової і станичної служби на сторожі не дозволялося навіть розкладати вогнище, щоб не виказати ворогові місця, в якому зустрічаються «сторожі» (прикордонники).

У XVII ст. значний пункт виварення солі. Один із осередків повстання Булавіна.

Документально доведено, що острог на р. Бахмут було збудовано слобідськими козаками з дозволу московського уряду в 1703 р., а перший його опис складено в 1704 р.

З 70-х рр. XIX ст. в околицях Бахмута починають розробляти поклади кам'яної солі, а пізніше — вогнетривкої глини і гіпсу. В перші роки революції в Бахмуті жили та працювали Артем та В. Я. Чубар.

7 листопада 1917 р, коли Центральна Рада своїм ІІІ Універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки, над Бахмутською повітовою земською управою (нині — будинок Артемівського залізничного технікуму) було вперше на Донбасі піднято жовто-сині національні прапори.

В 1924 перейменоване на честь революціонера-більшовика Артема (Ф. А. Сергєєва).

Промисловість та економіка

За часів СРСР — Артемівськ — великий центр видобування кам'яної солі (понад 1/3 видобутку в країні). В Артемівську містяться НДІ «Сіль» і головний офіс «АртемСіль», тоді як соледобувні шахти розташовані в Соледарі. Є заводи: металообробний (обробка кольорових металів), гірничого устаткування та інструментів, ремонтно-механічний, кераміко-трубний, скляний, цегельний (був за часів СРСР), черепичний, алебастровий комбінат (був за часів СРСР). В 2006 року в місті був відкритий завод французької компанії «Lafarge» з виробництва гіпсокартону та сухих сумішей.

Розвинута харчова промисловість: млини, хлібо- і м'ясокомбінат, лікеро-горілчаний завод та завод шампанських вин, молокозавод. У 2006 році було відкрите ВКО «Екопродукт» по виробництву різних напоїв.

Легка промисловість: взуттєва фабрика «Світоч» і швейна фабрика. В Артемівському районі розташовані одна з найбільших у Донбасі Миронівська ДРЕС, соляні шахти, поклади вогнетривких глин (Часів Яр), гіпсу. В Артемівську — трест «Артемвугіллягеологія».

Політична система

Місцева влада в місті Артемівську належить міській раді, що обираються раз на 4 роки (у лютому 2002, 2006 років) на основі загального прямого таємного виборчого права. Рада міста Артемівська підпорядковується Раді Донецької області. Рада має свій виконавчий комітет.

Головою міста є міський голова, що обираються одночасно з виборами Ради.

У місті також розташовані органи управління Артемівським районом: Артемівська районна адміністрація, Артемівський міська рада та інші.

На президентських виборах 2004 року місто голосувало за Януковича (93,62%), Ющенка (4,19%).

Економіка

Видобуток кам'яної солі. Виробництво будматеріалів; машинобудування, легка, харчова промисловість. В 1975 році в місті функціонувало 64 промислових підприємств.

• Артемівський лікеро-горілчаний завод
• ТОВ «Укрелектромережбуд» (вул. Широка)
• ВАТ «Артемівський завод» Доріндустрія (вул. Сибірцева)
• ТОВ "Будівельне управління «Артемівськтрансбуд» (вул. Космонавтів, 6)
• ТОВ Концерн «Молокопродукт» (вул. Зарічна)
• ЗАТ «Артемівський м'ясокомбінат» (вул. Алебастрова)
• ЗАТ "Артемівський завод шампанських вин «Артемівськ Вайнері» (вул. П. Лумумби, 87)

Обсяг промислового виробництва — 963 млн. гривень (на 1 жителя — 8 692 грн.). Індекс промислової продукції — 30,1% в 2003 році до 1990 році. Викиди шкідливих речовин в 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 3,7 тис. тонн.

Транспорт

• Міський електротранспорт: тролейбус (з 29 квітня 1968 року) — 5 маршрутів;

  див. Артемівський тролейбус;

• Маршрутні автобуси.

Фінанси

Бюджет міста в 1975 році — 12 600 тис. рублів.

Експорт товарів в 2003 році — 90,5 млн. доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 20,8 млн. доларів США. Обсяг вироблених послуг в 2003 році — 42,4 млн. гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,2%. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 501 гривень.

Культура, освіта, лікарня

Тут знаходиться Донецька геофізична експедиція і дослідна станція виноградарства й садівництва кінотеатри, геол. музей, клуби, бібліотеки. В 1959 році за проектом скульпторів А. А. Шапрана і М. Д. Декерменджі споруджено 12-метровий бронзовий пам'ятник Артему.

• Артемівський міський центр дітей та юнацтва (вул. Артема)
• Артемівський міський центр культури та відпочинку (пл. Свободи)
• Артемівський міський народний дім (вул. Перемоги)
• Будинок техніки «Донецькгеологія» (вул. Сибірцева)
• Палац культури «Машинобудівник» (вул. Артема)
• Артемівський індустріальний технікум (вул. Чайковського)
• Артемівське музичне училище імені Івана Карабиця (вул. Лермонтова)
• Артемівське педагогічне училище (вул. Благовіщенська)
• Артемівське медичне училище (вул. В. Носакова)
• Артемівський професійний ліцей (вул. Оборони)
• Артемівська центральної районної лікарня (вул. Артема)
• 20 шкіл (11 600 учнів), 29 дитсадків (3 500 дітей), 4 ПТУ (2 000 учнів), 2 технікуми (6 000 учнів), музичні школи, 5 будинків культури та клубів, 12 бібліотек.

Пам'ятки

Див. також: Пам'ятки Артемівська

У місті Артемівськ Донецької області на обліку перебуває 43 пам'ятки історії та 9 пам'яток монументального мистецтва.

• Свято-Троїцький собор (м. Бахмут).

Відомі особистості

• Атнабунт Захар Ілліч — козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
• Бабич Лідія Йосипівна — румунська і молдавська оперна співачка і педагог.
• Вальх Борис Сергійович (1876–1942) — лікар, зоолог, засновник та перший директор Артемівського краєзнавчого музею.
• Верлинський Борис Маркович — шахіст, перший гросмейстер СРСР з 1929 року, міжнародний майстер (присвоєно в 1950 році), за особливі заслуги в шахи (посмертно).
• Вігдергауз Павло Ісакович — архітектор, лауреат Державної премії СРСР.
• Єременко Антоніна Григорівна (1903 — 1970) — ланкова, Герой соціалістичної праці.
• Залєвський Володимир Миколайович (1918–1943) — льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
• Лагунов Соломон Ісакович — член Української Центральної Ради.
• Стецюн Микола Григорович, український композитор.
• Філевський Павло Петрович (1856–1951) — історик, педагог.
• Шепітько Лариса Юхимівна (1938–1979) — радянський кінорежисер, сценарист, кіноактриса.
• Суярко Василь Григорович — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Української нафтогазової академії. Член Донецького відділення НТШ.

Посилання

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Фото з сайту Photo.tramvaj.ru
• 'Артемівський wap-портал'
• Бахмуцькі відомості
• Міський портал (рос.)
• Сайт мешканців міста Артемівськ (рос.)
• Прогноз погоди на 3, 5, 7 днів в м. Артемівську (рос.)
• Міський форум (рос.)
• Раковський Костянтин Сіль і шампанське. Артемівськ — найстаріше місто Донбасу. Його мешканці намагаються зберегти свою історичну індивідуальність і привабливе регіональне обличчя. // «Український Тиждень» № 38 (99) за 18—24 вересня 2009 року, стор. 40—42
• Пірко В. О. Найдавніші міста Донеччини // Схід.- 2004.- вересень.
• Пірко В. О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI–XVIII ст. — Донецьк, 2004.- 223 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Литвиновська М., Пірко В. Соляні промисли Донеччини в XVII–XVIII ст.- Донецьк, 2005.- 136 с.
• Фотогалерея

Додаткова література

• Артемівськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)