Артем'єв Едуард Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едуард Артем'єв, Київ 7 лютого 2013 на зустрічі в домі освіти і культури "Майстер клас"

Едуард Миколайович Артем'єв (рос. Эдуард Николаевич Артемьев, *30 листопада 1937 року)  — російський композитор, класик радянської та російської електронної музики відомий, зокрема, як автор музики до фільмів Андрія Тарковского, Микити Міхалкова і Андрія Кончаловського. Живе й працює в Москві. Батько Артемія Артем'єва — музиканта і власника лейбла «Электрошок Рекордз».

Життя і творчість[ред.ред. код]

Народився 30 листопада 1937 року в Новосибірську. В 1960 році закінчив теоретико-композиторський факультет Московської консерваторії по класу Ю. А. Шапоріна і Н. Н. Сидельникова. В 1961-63 роках працював у науково-дослідному інституті в лабораторії дослідження звуку у Є. Мурзіна, винахідника електронного інструменту АНС.

Твори 1960-х — почала 1970-х років належать естетиці авангарду. У цей період їм написані твори великих форм: ораторія на вірші А. Твардовского «Я убит подо Ржевом» (1960, дипломна робота), симфонічна сюїта «Хороводи» (1960), сюїта для жіночого хору й оркестру «Лубки» (1962), кантата «Вільні пісні» (на тексти з народної поезії, 1967), одночастинний концерт для альта (1961), музика до пантоміми «За мертвими душами» (1966). В ці ж роки написані невеликі п'єси для синтезатору АНС — «У космосі», «Зоряний ноктюрн» (1961), «Етюд» (1964). У цих творах Артем'євим знайдені електронні сонорні звучності, колористичні фони, що дають просторовий ефект.

Перша велика робота Артем'єва в області електронної музики — «Мозаїка» (1967) стала етапним твором в творчості композитора. Написана в сонористичній техніці, ця робота отримала визнання на фестивалях сучасної музики у Флоренції (1968), Венеції (1969), Оранже (1970) та інших містах.

З кінця 1960-х років Артем'єв плідно працює в кінематографі. Важливу роль у творчому житті композитора зіграла зустріч із Андрієм Тарковским. Артем'єв взяв участь у трьох фільмах Тарковського: «Соляріс» (1972), «Дзеркало» (1975) і «Сталкер» (1980).

В середині 1970-х композитор виявляє підвищену цікавість до рок-культури, у якій його захоплювала в першу чергу нова «естетика» звуку, що припускає яскраву, відкриту емоційність, підвищений експресивний тонус висловлення, його «спрямованість на слухача», демократизм музичної мови. Головною якістю його музики стає можливість будь-яких поєднань — жанрових, стилістичних, «технічних», відкритість різним музичним традиціям. Яскравим прикладом цьому служить кантата «Ода доброму віснику» (1980) на вірші П'єра де Кубертена для декількох хорів, синтезаторів, рок-групи й симфонічного оркестру, написана для урочистого відкриття Олімпійських ігор у Москві (1980).

У 2000 році Едуард Артем'єв завершив роботу над оперою «Раскольников» за романом Ф. Достоєвського «Злочин і покарання» (лібрето А. Кончаловського, М. Розовського, Ю. Ряшенцева), початої їм ще в 1977 році. Задумуючи свій твір у жанрі рок-опери, композитор поступово прийшов до полістилістики, поряд з рок-групою використовуючи симфонічний оркестр, російські народні інструменти та електронні засоби.

Регалії[ред.ред. код]

Е. Н. Артем'єв — Народний артист Росії (1999), Заслужений діяч мистецтв РФ (1985), лауреат чотирьох Державних премій в області літератури й мистецтва (1988, 1993, 1995, 1999) за художні кінофільми «Кур'єр», «Урга», «Стомлені сонцем» й «Сибірський цирульник», двох премій Ніка (1995, 2000) за музику до кінофільмів «Ліміта» й «Мама», премії «Мистецтво об'єднання Людини й інформації» у номінації «Мистецтво» (2000), премії «Святий Георгій» XXIII Московського міжнародного кінофестивалю «За видатний внесок у світовий кінематограф» (2001).

Член Спілки композиторів і Спілки кінематографістів РФ, Президент заснованої ним же у 1990 году «Російської асоціації електроакустичної музики», а також член виконавчого комітету Інтернациональної конфедерації електроакустичної музики ICEM при ЮНЕСКО. Викладач Московської консерваторії.

Роботи Артем'єва видані, зокрема, на CD лейблом «ElectroShock Records», заснованим у другій половині 1990-х років його сином, Артемієм Артем'євим.

Література[ред.ред. код]

  • Татьяна Егорова. Вселенная Эдуарда Артемьева

Посилання[ред.ред. код]