Артикуляція (мовознавство)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
'Артикуляція' латин.articulatio від articulare- вимовляти членороздільно. Робота органів мови,спрямована на виробництво звуків.(Розенталь Д.Е Словник лінгвістичних термінів)
Вся сукупність навичок артикуляції звуків, засвоєних людиною з дитинства разом з оволодінням мовою, створює т. з. артикуляційну базу, властиву кожному мовному колективу.
Артикуляція здійснюється мовними зонами кори й підкіркових утворень головного мозку. При вимові певного звуку реалізується слуховий і кінестетичний контроль. Недорозвинення фонематичного слуху істотно утруднює оволодіння правильною артикуляцією.
