Артикуляція (мовознавство)

Артикуляція (від лат. articulatio від лат. articulare — вимовляти членороздільно) — робота органів мови, спрямована на продукування звуків (Розенталь Д.Е Словник лінгвістичних термінів).

Вся сукупність навиків артикуляції звуків, засвоєних людиною з дитинства разом із опануванням мови, створює т. з. артикуляційну базу, властиву кожному мовному колективу.

Артикуляція здійснюється мовними зонами кори й підкіркових утворень головного мозку. При вимові певного звуку реалізується слуховий і кінестетичний контроль. Недорозвинення фонематичного слуху істотно ускладнює утворення правильної артикуляції.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Психологический словарь(рос.)