Артур Вортон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Артур Вортон
Arthur wharton 180 180x220.jpg
Особові дані
Дата народження 28 жовтня 1865(1865-10-28)
Місце народження Аккра, Золотий Берег (британська колонія) Золотий Берег
Дата смерті 13 грудня 1930(1930-12-13) (65 років)
Місце смерті Едлінгтон, Англія Англія
Позиція Воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1885—1886
1886—1888
1889—1894
1894—1895
1895—1897
1897—1899
1899—1901
1901—1902
Англія «Дарлінгтон»
Англія «Престон Норт-Енд»
Англія «Ротерхем Таун»
Англія «Шеффілд Юнайтед»
Англія «Стейлібрідж Роверз»
Англія «Ештон Норт-Енд»
Англія «Стейлібрідж Роверз»
Англія «Стокпорт Каунті»



1 (0)



6 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Артур Вортон (англ. Arthur Wharton, 28 жовтня 1865, Аккра13 грудня 1930, Едлінгтон) — англійський футболіст та атлет ганського походження, найбільш відомий як перший темношкірий футболіст-професіонал, який виступав у Футбольній лізі[1][2][3]. Довгий час його вважали першим чорним футболістом взагалі, проте пізніше з'ясувалося, що його випередив Ендрю Вотсон, гравець збірної Шотландії, гайанець за походженням[1].

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Народився Артур Вортон в Аккрі, нинішній столиці Гани, ав ті часи — британської колонії Золотий Берег. Його батько, відомий місіонер, був наполовину шотландцем, наполовину гренадцем, а мати - ганською принцесою. У 19 років Артур перебрався до Англії, в Дарлінгтон, де почав навчання в коледжі з метою піти по стопах батька і стати проповідником. Однак спорт захоплював молодого Вортона набагато більше Святого письма, до того ж у всіх спортивних змаганнях він домагався великих успіхів, будь то велоспорт, крикет або біг. Не зміг Артур відмовитися і від запрошення у футбольний клуб «Дарлінгтон».

Футбольна кар'єра[ред.ред. код]

Молодий воротар виділявся не тільки кольором шкіри, але і великим талантом, який не міг не помітити менеджер клуба «Престон Норт-Енд» Вільям Саделл. Артур Вортон приєднався до Норт-Енду в 1886 році і разом із командою пробився в півфінал Кубка Англії роком пізніше[4]. Однак взяти участь в тріумфальному для «Престона» сезоні 1888/89, коли вони виграли перший чемпіонат Англії і завоювали Кубок, Вортону не пощастило. У 1888 році він перестав займатися футболом[5], зосередившись на бігу. Артур брав участь у комерційних легкоатлетичних змаганнях, тоді як у «Престоні» він грав безкоштовно.

Проте довго без футболу уродженець Гани не протримався. Вже через рік після відходу із Престона він підписав свій перший професійний контракт з «Ротерхем Таун». У цьому клубі Артур провів п'ять сезонів, після чого його переманили в «Шеффілд Юнайтед». Але тоді на останньому рубежі у Клинків стояла справжня брила — Біллі «Товстун» Фолк, — якому Вортон програв конкуренцію за позицію номер один. Артур провів всього три матчі за Шеффілд Юнайтед, після чого без особливих успіхів грав у «Стейлібрідж Роверз», «Ештон Норт-Енд» та «Стокпорт Каунті». У 1902 році Уортон закінчив кар'єру, вже встигнувши міцно підсісти на алкоголь.

Інший спорт[ред.ред. код]

У 1886 році на стадіоні «Стемфорд Брідж» Артур встановив світовий рекорд в бігу на 100 ярдів (91,44 метра) — 10 секунд. Крім того, він грав у крикет і займався велоспортом.

Старість[ред.ред. код]

Обдарованому атлетові знайти себе в житті після спорту було складно. 15 років він пропрацював у вугільних шахтах Йоркшира, спускаючи зароблені гроші на міцні напої. 13 грудня 1930 року всіма забутий Артур Вортон помер у віці 65 років.

Вшанування[ред.ред. код]

Згадали про Артура Вортона лише через 60 років. Його внучка Шейла Лісон і підприємець з Дарлінгтона Шон Кемпбелл почали по шматочках збирати історію його життя. До справи підключилася антирасистська організація «Футбол об'єднує, расизм роз'єднує», і в результаті перший в історії чорний футболіст-професіонал був включений до Зали слави англійського футболу, а незабаром у Дарлінгтоні з'явилася його бронза статую.

Згадки[ред.ред. код]

За свою футбольну кар'єру Артур Вортон не вигравав будь-яких титулів і жодного разу не викликався в збірну, однак чорношкірий воротар, якому іноді доводилося грати на позиції вінгера, запам'ятався сучасникам яскравою, часом ексцентричної грою на лінії воріт.

« Я бачив, як Уортон підстрибнув, повис на перекладині, зловив м'яч, затиснувши його між ніг, в результаті чого три форварда, які мчали вперед, впали прямо у сітку воріт. З тих пір я не бачив подібного Сейва, хоча дивлюся футбол більше 50 років  »

— оглядач газети Sheffield Telegraph & Independent у 1942 році

.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Arthur Wharton — 100 Great Black Britons
  2. *Phil Vasili, The First Black Footballer, Arthur Wharton, 1865-1930: an absence of memory (ISBN 0-7146-4903-1)
  3. Arthur Wharton — Football Unites, Racism Divides
  4. Taw, Thomas (2006). Football's Twelve Apostles: The Making of The League 1886-1889. pp. 17. ISBN 1-905328-09-5.
  5. Arthur Wharton: The first Black Footballer

Посилання[ред.ред. код]