Артур Ганч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Артур Ганч
нім. Arthur Rudolf Hantzsch
Arthur Hantzsch 1879 Würzburg-2.jpg
Артур Ганч у 1879 р.
Народився 7 березня 1857(1857-03-07)
Дрезден, Королівство Саксонія
Помер 14 березня 1935(1935-03-14) (78 років)
Дрезден, Німеччина
Галузь наукових інтересів органічна хімія
Заклад Вюрцбурзький університет, Цюріхський політехнічний інститут, Лейпцизький університет
Alma mater Дрезденський технічний університет
Відомий завдяки: синтез гетероциклічних сполук

Артур Рудольф Ганч (* 7 березня 1857, Дрезден 14 березня 1935, Дрезден) — німецький хімік-органік, професор.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Дрездені. Закінчив Дрезденський університет (1879). Працював у Вюрцбурзькому університеті (1880). Професор Цюрихського політехнічного інституту (з 1882), Вюрцбурзького (з 1893) та Лейпцизького (1903–1927) університетів.[1]

Ганчем закладені важливі основи для синтезу гетероциклічних сполук азоту і стереохімії сполук азоту. Іншими галузями дослідження були електрохімія та спектроскопія органічних сполук.

У 1882 році відкрив реакцію одержання похідних піридину циклоконденсацією естерів β-кетокислот з альдегідами або кетонами та амоніаком (синтез піридинів за Ганчем). Синтезував тіазол (синтез тіазолів за Ганчем) (1890), імідазол, оксазол і селенозол. У 1890 році відкрив реакцію утворення пірольного кільця при конденсації ацетооцтового естеру, α-хлоркетонів та аміаку або амінів (синтез піролів за Ганчем).

Спільно з Альфредом Вернером встановив у 1890 році структуру азотовмісних сполук типу оксимів та азобензолу і висунув (1890) теорію стереоізомерів молекул, що містять подвійний зв'язок азот—вуглець; існування двох ізомерів монооксидів пояснив як випадок геометричної ізомерії. Показав (1894), що діазосполуки можуть існувати у вигляді син- і анти- форм. Був прихильником концепції, згідно з якою властивості кислот залежать від їх взаємодії з розчинниками. Висунув у 1923 році теорію псевдокислот і псевдооснов.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Albert Gossauer: Struktur und Reaktivität der Biomoleküle, Verlag Helvetica Chimica Acta, Zürich, 2006, S. 466, ISBN 978-3-906390-29-1.

Джерела[ред.ред. код]

  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биографический справочник. — Москва, 1991.

Посилання[ред.ред. код]


Горбачевський Іван Якович Це незавершена стаття про хіміка.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.