Артур Кольник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Артур Кольник
Дата народження 4 травня 1890(1890-05-04)
Місце народження м. Станіслав (тоді – Австро-Угорщина, тепер – м. Івано-Франківськ, Україна)
Дата смерті 1972
Місце смерті м. Париж (Франція)
Національність єврей
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина, Румунія, Франція
Жанр живопис, графіка, ксилографія
Навчання Краківська академія мистецтв (Австро-Угорщина, Краків, 1913)
Напрямок постмодернізм
Роки творчості 1910 —1972 
Покровитель Ісидор Кауфман
Вплив Шагал Марк

Артур Кольник (*4 травня 1890, м. Станіслав (тоді – Австро-Угорщина, тепер – м. Івано-Франківськ, Україна) - † 1972, Париж (Франція)) — художник (живописець, графік).

Біографія[ред.ред. код]

Артур Кольник народився 4 травня 1890 року у м. Станіслав (тоді – Австро-Угорщина, тепер – м. Івано-Франківськ, Україна) в небагатій освіченій єврейській сім’ї: батько працював бухгалтером в банку, мати держала магазин жіночого одягу.
Артур після закінчення початкової школи поступив у гімназію[1], де захопився малюванням.
Після закінчення гімназії він, не погодившись з бажанням батьків вчитися на лікаря, поступає (1908) на відділення живопису Краківської академії мистецтв, де незабаром стає одним із найкращих учнів Ю.Мехоффера (1869-1946), на старших курсах бере участь в виставках краківського Об’єднання єврейських художників і скульпторів.
Після закінчення в 1913 році з срібною медаллю навчання в Академії, Артур Кольник до початку Першої світової віни мандрує по Галичині, збираючи матеріал для своїх майбутніх картин.
З початком війни його, присвоївши офіцерський чин, відправляють на фронт, а після поранення Кольник продовжує службу у Відні, де знайомиться з відомим австрійським живописцем І.Кауфманом (1853-1921), який стає його наставником і покровителем в воєнні роки. Дякуючи заступництву Кауфмана, Артур в 1916-1917 роках мав змогу відвідувати заняття в Віденській академії мистецтв і навіть влаштувати свою персональну виставку в столичній галереї Gredlergasse.
Після війни Артур Кольник оселяється в Чернівцях, які, після розпаду Австро-Угорської імперії, переходять до складу королівської Румунії. Тут він стає помітною фігурою в культурному житті міста і єврейства - з перших днів входить в гурток ентузіастів ідишистської культури, на чолі якої був письменник і педагог Е.Штейнбарг (1880-1932).

Портрет М.Шагала роботи Ю.Пена
Пауль Сезанн (1861)
Хайм Сутін, портрет роботи Модільяні, 1916

Кольник зіграв видну роль в створенні Культур-Ліги в Чернівцях, довгий час був одним із керівників її художньої секції, приймав участь в організації виставок, видавництві літератури на мові ідиш.
Знаходячись в благодатному культурному середовищі, художник Кольник багато і з захопленням працював: малював натюрморти, пейзажі, жанрові композиції і портрети, самостійно освоїв мистецтво ксилографії, ілюстрував перші видання байок Е.Штейбарга (Крізь окуляри (1928), Байки (1932), пробує свої сили в сценографії, декоративно-ужитковому і монументальному мистецтві.
В 1918, 1922 і 1926 роках Кольник представляв свої картини на виставках в Чернівцях, а в кінці 1920 - початку 1921 року, разом з художником Р.Рубіном (1893-1974) влаштував дві виставки в Нью-Йорку. Як згадував Артур Кольник, в Чернівцях він провів кращі роки свого життя, наповненого напруженою роботою, творчим опрацюванням ідей, сприйнятих ним в Кракові і Відні, осмислення впливу на нього живописного методу П.Сезанна, одного з засновників постімпресіонізма[2].
В кінці 1931 року Артур Кольник був змушений, враховуючи недружнє відношення румунської влади, разом із сім’єю виїхати в Париж.
Кольник приїхав у Францію в той час, коли Паризька школа (Пікассо, Сутін, Шагал та ін.,) уже пережила свій «героіко-романтичний» період. Його зустріли неочікувано байдуже, а тому прийшлось на декілька років закинути живопис і всього себе присвятити матеріальному забезпеченню сім’ї, що пішло йому, як виявилось, тільки на корись – він зміг не піддатись чужим впливам, зберегти свою самобутність.
Художник пережив глибоку духовну кризу, яку пізніше називав драмою свідомості. Лише в 1935 році Кольник вернувся до занять живописом. До самого початку Другої світової війни він був постійним експонентом Салона Тюільрі, представляв свої твори в Буенос-Айресі (1935) і в Лондоні (1937).
Картини, написані Кольником в Парижі, і по стилю і по тематиці сильно відрізняються від того, що він створював в Чернівцях. Якщо в ранній період творчості художник лише епізодично звертався до національної теми, то тепер він присвятив свою творчість зображенню повсякденного життя, традицій і побуту євреїв Східної Європи.
Оригінальна графічна мова Кольника, яка базувалось на напружено-експресивних контрастах чорного і білого, остаточно сформувалась уже в Парижі, де художник опублікував три альбоми гравюр («Творіння Гросбарда» (1933), «Під циліндром» (1934), «Перетворення мелодії» (1948)) і проілюстрував велику кількість книг, переважно єврейських авторів. В паризький період Кольник заявив про себе як видатний майстер станкової і книжкової графіки, за свої досягнення одержавв у 1952 році міжнародний Prix Chaban.
В роки Другої Світової війни (1940-1944) Кольник з дружиною і донькою перебував в таборі Расебеду в Верхній Гаронні (Франція). Після війни одержав французьке громадянство (1948), входив в Комітет Асоціації єврейських художників і скульпторів.
В 1962 році з великим успіхом пройшла його персональна виставка в паризькій галереї Creuze. В 1967 році відомий критик М. Готьє опублікував книгу про Артура Кольника – при житті така честь дісталась тільки окремим представникам Паризької школи.
Певним підсумком творчої діяльності Кольника стала виставка в Тель-Авіві[3] в 1968 році, де було представлено 130 картин, грав’юр і малюнків.
Артур Кольник помер у Парижі в 1972 році після важкої хвороби.
Багато його робіт було втрачено під час переїздів і воєнних катаклізмів. Твори, які збереглись, можна побачити в музеях Франції, Ізраїля, США. Польщі. В Україні збереглась тільки одна його картина – в Художньому музеї Чернівців.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В обох школах навчання проводилось польською мовою.
  2. Показовим прикладом манери письма Артура Кольника цього періоду є картина (портрет) «Дівчинка з іграшковим медведиком» (1925), яка зараз зберігається В Чернівецькому художньому музеї
  3. Тель-Авівський музей мистецтв
Тель-Авівський музей мистецтв
Чернівецький художній музей

Джерела[ред.ред. код]