Артур Онеґґер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Артур Онеґер у 1921 р.

Арту́р Онеґе́р (фр. Arthur Honegger; *10 березня 1892, Гавр — †27 листопада 1955) — французький композитор і музичний діяч, що входив до об'єднання «французька шістка», швейцарець за походженням. Член інституту Франції (1953).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у місті Гавр. Музичну освіту отримував у Парижі в А. Жедальжа, Ш. М. Відора і В. д'Енді. На початку 20-х рр. є членом об'єднання «Шістка». Випробував неокласичний вплив І. Стравінського, Ж. Кокто, Е. Саті, що виступали проти імпресіонізму й експресіонізму.

Уже із середини 20-х рр. ішов самостійним шляхом. Активний діяч Народної музичної федерації (30-і рр.). Брав участь у створенні колективних спектаклів для виконання на відкритому повітрі, зокрема «14 липня» (1936, Париж), «Воля» (1937), писав масові пісні й марші. Відвідав СРСР (1928; диригував авторськими концертами).

У творчості Онеґера оригінально сполучаються традиції французької й швейцарської народної й професійної музики із досягненнями музичної культури 20 сторіччя. Його добутки позначені гуманізмом, прогресивною й антифашистською спрямованістю[Джерело?]. Великий внесок Онеґер вніс у розвиток жанру опери-ораторії. У творах цього цього жанру риси неокласицизму й романтизму своєрідно відтворюються крізь призму композиторської індивідуальності.

Серед них виділяються: драматична ораторія «Цар Давид» (1921, 3-я редакція 1924), ораторія «Лемент миру» (1931), драматична ораторія «Жанна д'Арк на багатті» (1935), кантата «Пісня Звільнення» (1942), «Різдвяна кантата» (1953). Автор 5 симфоній (1930–1950) і ін. творів для оркестру, зокрема «Пасифік 231» (1923), «Монопартита» (1951). Писав також балети, оперети, романси, пісні, фортепіанні п'єси, музику до драматичних спектаклів, для радіо, кіно.

Також Артур Онеґер є автором книги «Я — композитор» (Je suis compositeur), в якій автобіографічні мотиви переплітаються з роздумами майстра про долю композиторів у європейській культурі.

Список творів[ред.ред. код]

А. Онеггер, зображений на німецькій поштовій марці
А. Онеггер, зображений на банкноті 20 Швейцарських франків
  • Для оркестру :
Симфонії:
1930 : H 75 Симфонія № 1 in C
1941 : H 153 Симфонія № 2 для струнних і труби in D (Symphony for Strings)
1946 : H 186 Симфонія № 3 (Літургічна)
1946 : H 191 Симфонія № 4 in A (Deliciae basiliensis)
1950 : H 202 Симфонія № 5 in D (Di tre re)
«Симфонічні рухи» («Mouvements Symphoniques»)
1923 : H 53 Pacific 231 (Mouvements symphonique n°1)
1928 : H 67 Rugby (Mouvements symphonique n°1)
1933 : H 83 Mouvements symphonique n°3
Інше :
1948 : H 196 Камерний концерт для флейти, англійського ріжка і струнних
1917 : H 16 Le Chant de Nigamon
1920 : H 31 Pastorale d'été
1923 : H 47 Chant de joie (Пісня радості)
1951 : H 204 Monopartita
  • Ораторії :
1921 : H 37 «Цар Давид» (Le Roi David)
1935 : H 99 «Жанна д'Арк на вогнищі» (Jeanne d'Arc au bûcher)
1938 : H 131 «Танок смерті» (La Danse des morts)
1953 : H 212 «Різдвяна кантата» (Une Cantate de Noël)
  • Опери :
1918 : La Mort de Sainte Alméenne, pour voix et piano, orchestrations écrites en 2005 par Nicolas Bacri assisté par Harry Halbreich
1925 : Judith, version opéra sérieux, livret de René Morax
1926 : Antigone, de Jean Cocteau d'après Sophocle, seul véritable opéra de Honegger
1937 : L'Aiglon (en collaboration avec Jacques Ibert)
1926 : H 65 Антігона, libretto by Jean Cocteau based on Sophocles
  • Балети :
1918 : H 19 Le Dit des jeux du monde
1921 : H 38 Horace victorieux, symphonie mimée
1922 : Fantasio
1922 : Skating Rink, symphonie chorégraphique
1925 : Sous-marine
1928 : Orchestration de la Suite de Les Noces d'Amour et de Psyché de Jean-Sébastien Bach
1928 : Roses de métal
1929 : Amphion, livret de Paul Valéry
1934 : Sémiramis, livret de Paul Valéry
1937 : Le Cantique des cantiques
1943 : L'Appel de la montagne
  • Камерна музика:
Струнні квартети
1917 : H 15 № 1 до-мінор
1935 : H 103 № 2 in D
1937 : H 114 № 3 in E
  • Музика до кінофільмів, спектаклів

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Incatation aux fosiles, Lausanne, 1948; в рос. пер. — Я — композитор, Л., 1963.
  • Раппопорт Л., Артур Онеггер, Л., 1967;
  • вона ж, Некоторые особенности гармонии А. Онеггера, в сборнике: Проблемы лада, М., 1972;
  • Шнеерсон Г., Французская музыка XX века, 2 изд., М., 1970;
  • Павчинский С., Симфоническое творчество А. Онеггера, М., 1972;
  • Gérard С., А. Honegger, Brux., 1945; Guibert J., A. Honegger, P., [1959].
  • Harry Halbreich, Arthur Honegger, un musicien dans la cité des hommes, Fayard, 1992. (ISBN 2-213-02837-0)
  • Jacques Tchamkerten, Arthur Honegger, Ed. Papillon (Genève), 2005.

Посилання[ред.ред. код]