Арт-рок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Арт-рок — термін, що описує течію рок-музики, що тяжіє до включення «експериментальних або авангардних впливів» та відрізняється «новою звуковою структурою.».[1] Термін арт-рок близький до прогресивного року і нерідко розглядається як синонімічний. Арт-рок виник у в кінці 1960-х років і продовжує свій розвиток до сьогодення, будучи відомим як сучасний арт-рок.

Характеристика[ред.ред. код]

Журнал Cosmik Debris визначає арт-рок як «різновид рок-музики, що звертається до музичного й інтелектуального початку, і відтак, не вкладається у стандарти масового споживання.» Наголошується також на тому що арт-рок містить «…звичайно щось експериментальне», і використовує «довгі структури з кількома темами, характерні класичній музиці» або складаються в «сюїти з індивідуальних пісень». Подібні альбомні структури надають «переваги для створення більш довгих і ємнісних композицій, а також розширених інструментальних рішень.»[1]

Також підкреслюється, що арт-рокові композиції є музикою «не стільки для танців, скільки для слухання і звичайно розповідають якусь історію або має філософьску тематику або тексти.»[2]

Класифікація[ред.ред. код]

В арт-року виділяються, перш за все, такі найбільш стійкі і однорідні підстильові утворення:

  • класичний арт-рок (Classic Art-Rock);
  • кентерберійський рок (Canterbury Rock);
  • авангардний арт-рок (Avantgarde Art-Rock);
  • неопрогресив або нео-арт-рок (Neoprogressive);
  • новий сучасний арт-рок (Modern/Contemporary Art-Rock).

У музичній літературі дуже часто можна зустріти такі терміни, як бароко-рок, техно-рок, флеш-рок, симфо-рок, що також окреслюють творчість арт-рокових виконавців. Дуже часто подібні терміни винаходяться для позначення стилю якогось конкретного виконавця. Їх різноманітність з одного боку, свідчить про багатогранність самого стилю «арт-рок», а з іншого боку, вносить плутанину до стилістичної класифікації.

Арт-рок і прогресивний рок[ред.ред. код]

Терміни «арт-рок» і прогресивний рок часто розглядаються як синоніми, проте серед меломанів вони використовуються у різних випадках. Деякі вважають арт-рок мелодійнішим і менш жорстким (так, до арт-року можна віднести Camel, а до прогресивного — Pink Floyd). В інших джерелах «арт-рок» відносять лише до англійських рок-гуртів, тоді як прогресивного рока — до американських, де це поняття і з'явилося. Іноді до арт-року відность лише ті групи, які показували на сцені театралізовані подання, широко використали світло у виступах (Roxy Music, Kayak, Eternal Wanderers, Ekklesia).

Часто рок-групи класифікують як «арт-рок» за естетичними міркуваннями, пов'язаних зі стилем оформлення обкладинок альбомів або манерою давати назви композиціям. Іноді до арт-року зараховують просто тому, що інші терміни не можуть достатньо і коректно описати певне музичне явище.

Становлення напрямку[ред.ред. код]

Становлення арт-року прослідковують від 1967 року, коли почався розпад психоделічного року на кілька течій, зокрема хард-рок (ознаки якого вже виразно видно на диску «Disraeli Gears» Cream), фолк-рок (Fairport Convention) і «прогресивний рок» в цілому (дебют Pink Floyd , Moody Blues, Nice, Blossom Toes)

1968 року віходять перші альбоми Soft Machine, Caravan і Aphrodite's Child, в яких буде позначений подальший відхід від психоделіки. Вони поклали основу відразу для декількох стилів, убік «чистішого» жанру. Такі композиції, як «Where But For Caravan Would І» з дебютного альбому Caravan або «The End Of The World» (разом з іншими) з однойменного диска Aphrodite's Child, по суті, є вже чистий арт-рок.

Проте багато дослідників схильні вважати роком народження арт-року 1969-й, асоціюючи його з дебютним альбомом King Crimson «In The Court Of The Crimson King», одним з найяскравіших альбомів того часу. У цей рік з'яивлися перші альбоми майбутніх титанів арт-року: Genesis, Van der Graaf Generator, Yes, King Crimson, Renaissance. Ці альбоми свідчать вже про новосформований підхід до створення творів в новому стилі.

Музичні риси[ред.ред. код]

Музична форма[ред.ред. код]

Арт-роковим композиціям характерний відхід від стандартної пісенної структури з куплет-приспів-куплет-приспів-соло-приспів. Тут розвивалися сюїтна і сонатна форми. Остання характерніша для творчості Yes і Pink Floyd, тоді як Genesis, Caravan, VDGG, Jethro Tull схильні до сюїтності. Типовим для арт-року є композиції, що займають всю сторону платівки (т.зв. sidelong). Дехто пішов і далі, займаючи однією п'єсою обидві сторони платівки (Jethro Tull, Nektar), а з появою компакт-дисків — цілий компакт-диск («Garden Of Dreams» від Flower Kings).

Найвагомішими роботами в крупних формах є: Echoes (Pink Floyd, «Meddle», 1971), Shine On Your Crazy Diamond (Pink Floyd, «Wish You Were Here», 1975), Close To The Edge (Yes, «Close To the Edge», 1972) Thick As A Brick (Jethro Tull, «Tick As A Brick», 1972), Supper's Ready (Genesis, «Foxtrot», 1972). A Plague Of Lighthouse Keeper (Van Der Graaf Generator, «Pawn Hearts», 1971), Tarkus (ELP. «Tarkus», 1971), всі сюїти з альбому «Third» Soft Machine (1970), «In Held Twas In I» (Procol Harum, «Shine On Brightly», 1968).

Інструментарій[ред.ред. код]

На відміну від хард-рока, в арт-році менша роль гітар і більша роль клавішних інструментів. В кінці 1960-х особливо популярними в арт-року стали мелотрон і орган Хаммонда. Кращі зразки використання мелотрона можна знайти в альбомах Genesis 1971-76 pp., Barclay James Harvest (особливо на диску «Live», 1974, а також студійних альбомах 1970-77 pp.), Yes (1972-74 pp., особливо на Tales From Topographic Oceans), King Crimson (дебют), Beggar's Opera (Waters Of Change, 1971). He дивлячись на тотальний перехід музикантів на цифрову техніку і можливість використання семплів із звуками Меллотрона, цей інструмент досі активно використовується в творчості сучасних груп, зокрема, Arena і The Mars Volta.

Нерідки багаті симфонічні аранжировки з використанням Мелотрона, органу Хаммонда, композиціям гуртів Yes, Genesis, King Crimson (1969–1971) ELP, VDGG 1970-71 г.г., Caravan 1971-76 г.г., PFM, Cressida та інші.

Серед перших музикантів, що почали використовувати цей інструмент стали Бітлз (у Magical Mystery Tour), Simon Dupree (група-попередник Gentle Giant), Moody Blues, Barclay James Harvest (починаючи з найперших сиглів 1968-го року), Pink Floyd (на А Saucerful Of Secrets). Трохи пізніше Меллотрон прозвучав у King Crimson (перші альбоми), другий альбом Genesis (1970), дебют Affinity і на деяких інших. Після чого Меллотрон стає вже фактично «візитною карткою» арт-року.

Від психоделічної ери арт-рок успадкував довгі колективні імпровізації, і просторі соло, зокрема це стосується творчості Pink Floyd, King Crimson, Soft Machine, Caravan, Egg, ELP і ін.

Інші риси[ред.ред. код]

Також слід відмітити властиві арт-року нестандарні ритми, розмір може неодноразово змінюватися в межах однієї композиції, як наприклад у наступних: «Lark's Tongue Part 1» (King Crimson), «Dancing With A Monnlight» (Genesis), «Where But For Caravan Would I» (Caravan), «Too Close To the Sun» (Pallas) і ін. Прямолінійніші ритми 4/4 і 8/8 також не рідкість в арт-році, але не домінують. Важливо тут те, що арт-рок як жанр не обмежує себе в ритмічній структурі.

Нарешті, для арт-рок нерідко звертається до класичної спадщини, яка цитувається або вплітається в музичну тканину рок-композицій. Найяскравіші приклади представлені у творчості гурту ELP, що має зокрема в своєму доробку «ремікси» «Картинок з виставки» Мусоргського, «Танку лицарів» С. Прокоф'єва. Інші гурти, що зверталися до класичної спадщини — Renaissance, Nice, Exception, Electric Light Orchestra, Procol Harum тощо

Джерела і посилання[ред.ред. код]

  1. а б Art Rock на сайті Allmusic (англ.)
  2. The Golden Age Of Art Rock: Part One: Making It Last 2. Cosmik Debris Magazine Presents The Golden Age of Rock, January 2002 www.cosmik.com/aa-january02/go http://www.zoominfo.com/people/Rock_Art_96958714.aspx