Арт-терапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Привілеї арт- терапії[ред.ред. код]

Арт-терапія — відносно новиий метод Уперше цей термін був використаний Андріаном Хілом у 1938 р. при описі своєї роботи з хворими туберкульозом і незабаром отримав широке поширення. напрямок психотерапії, який об єднує низку специфічних методів, що використовують засоби мистецтва для поліпшення емоційного стану, психічного та соматичного здоров я.


Поступово протягом ХХ століття арт-терапія стає невід’ємною частиною соціальних заходів профілактичного й реабілітаційного характеру, медичної, психотерапевтичної та педагогічної практики.

Арт-терапія надає можливість особистості виразити себе «іншими голосами»: рухами, кольором, формою, пластикою, глиною, ландшафтом.

Історія розвитку методу[ред.ред. код]

На початкових етапах терапія мистецтвом відбивала уявлення психоаналізу, відповідно до якого кінцевий продукт творчості пацієнта, чи то щось намальоване олівцем чи то написане фарбами, розцінюється як вираження неусвідомлених процесів, що відбуваються у його психіці.

У 20-х роках Принцхорн провів класичне дослідження творчості пацієнтів із психічними відхиленнями і прийшов до висновку, що їхня художня творчість відбиває найінтенсивніші конфлікти. У США однією з перших почала займатись терапією мистецтвом Маргарет Наумбург. Вона обстежувала дітей, що мали поведінкові проблеми, у психіатричному інституті і пізніше розробила кілька навчальних програм з арт-терапії. У своїй роботі Маргарет спиралась на ідею Фрейда про те, що первинні думки і переживання, які виникають у підсвідомості, найчастіше виражаються у формі образів і символів.

Основи методу[ред.ред. код]

Терапія мистецтвом є посередником при спілкуванні пацієнта і терапевта на символічному рівні. Образи художньої творчості відбивають усі види підсвідомих процесів, включаючи страхи, мрії, конфлікти, спогади.

До основних форм арт-терапії належать:

  • групова;
  • індивідуальна;
  • сімейна.

Терапія мистецтвом в наш час[Коли?] використовується не тільки в лікарнях і психіатричних клініках, але і в інших умовах — і як самостійна форма терапії, і як додаток до інших видів групової терапії.

Одним із найбільш використовуваних у терапії вправ є створення групових фресок, у якому учасники або малюють усе, що вони хочуть, на загальній картині, або малюють на ній щось, відповідно до обраної всією групою теми. Членів групи заохочують коментувати свої малюнки, у той час як керівник групи підсилює групову взаємодію.

Дуже важливо при терапії враховувати вік пацієнта і його можливості, не обтяжувати його не цікавою для нього роботою, а також враховувати техніку безпеки: людині із порушеною координацією рухів не можна давати в руки гострі предмети, що можна сказати і про малу дитину. Також важливо, щоб на груповій терапії, а особливо якщо це діти, вони відчували рівну кількість уваги. Старших за віком дітей можна зацікавлювати іншими заняттями, наприклад, бісер, кіноклуб, фотографія, читання віршів, створення музики і т. д.

Завдання арт-терапії[ред.ред. код]

  • лікування
  • зцілення
  • психокорекція
  • реабілітація
  • психопрофілактика
  • розвиток
  • діагностика

Безпосередні завдання[ред.ред. код]

  • вираження почуттів
  • розкриття творчого потенціалу
  • розвиток навичок включення в колективну діяльність

Види занять[ред.ред. код]

  • директивні(чітка установка)
  • не директивні( вільний вибір)

Структура арт–терапевтичного заняття[ред.ред. код]

  1. початок( підготовка матеріалів тощо,збирання думок)
  2. основна частина( основний процес, виконування осн. завдання)
  3. завершення( підбиття підсумків,ділення враженнями)

Позиція терапевта[ред.ред. код]

  • директивна( спрямовує)
  • не директивна( розвиваюча)

Тривалість занять[ред.ред. код]

За тривалістю арт–терапевтичні заняття бувають:

  • короткотерміновими( до 12 занять)
  • середньо терміновими (до 1 року)
  • довготерміновими (декілька років)

Проте кожне з них не повинне тривати більше 3, годин.

Психологія кольору[ред.ред. код]

Функція кольору залежить від ставлення людини до даного кольору,та емоційногои стану людини на данний момент. Існує декілька систем трактування кольорів.

Перша система[ред.ред. код]

  • червоний — агресія ,боротьба за виживання, бажання привернути до себе увагу.
  • синій — потреба у з’єднанні з іншими, спокій,пасивність,вишуканість.
  • жовтий — потреба в самосвідомості «я»,колір нереалізованої самодосконалості.
  • зелений — колір стримання, обмеження захисту.
  • помаранчевий — колір нездійсненних реалізацій, потреба заявити про себе,недосконалість поставленої цілі.
  • фіолетовий — злиття, відмова від «я»,ігнорувавання навколишнього оточення.

Система Гете[ред.ред. код]

Передбачає те, що кольори виражають відношення між предметами.

  • Чорний — тіло, білий — дух, жовтий — чоловіче начало, синій — жіноче начало, зелений — гармонія,початок надії, червоний — дисгармонія.
  • Рожевий — його пов’язують з високою чутливістю,емоційними проявами, безпосередністю.
  • Персиковий — спокуса і ніжність.
  • Коричневий — сильне бажання звільнитись від ситуації, яка викликає дискомфорт.
  • Сірий — відсутність емоцій, їх пригнічення.

Дивіться також[ред.ред. код]