Арт Деко
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ар-деко, варіанти: ар деко, арт деко, арт-деко (фр. art déco букв. «Декоративне мистецтво», з Exposition Internationale des Art s Déco ratifs et Industriels Modernes - «Міжнародна виставка сучасних декоративних і промислових мистецтв» 1925 р . Париж) - мистецька течія протягом першої половини XX століття. Проявилася в архітектурі, у декоративному мистецтві, моді та живописі. Являло собою синтез модерну і неокласицизму. Відмінні риси - сувора закономірність, етнічні геометричні візерунки, розкіш, шик, дорогі, сучасні матеріали (слонова кістка, крокодилова шкіра, алюміній, рідкісні породи дерева, срібло). У США, Нідерландах, Франції та деяких інших країнах ар-деко поступово еволюціонувало в бік функціоналізму, у той час, як у країнах з тоталітарними режимами (Третій Рейх, СРСР та ін) ар-деко перетворюється на «новий ампір». У радянській архітектурі періоду постконструктівізму було запозичено багато елементів арт-деко (напр. готель «Москва»).
Міжнародна виставка, що пройшла в 1925 році в Парижі та офіційно називалася «Exposition Internationale des Arts Décoratifs et Industriels Modernes», дала життя терміну «ар-деко». На цій виставці світу були показані предмети розкоші французького виробництва, довели, що Париж залишився інтернаціональним центром стилю й після Першої світової війни. Золотою медаллю був нагороджений художник Вадим Меллер за своє оформлення вистави в театрі «Березіль».
Сам напрямок ар-деко існував і до відкриття виставки в 1925 - це було помітно в європейському мистецтві протягом 1920-х рр.. Американських берегів воно досягло лише 1928 року, де в 1930-х перетворилося на Streamline Moderne - американізоване відгалуження ар-деко, що стало візитною карткою цього десятиліття.
Париж лишався центром стилю ар-деко. У меблях його втілював Жак-Еміль Рульманн - найвідоміший з дизайнерів меблів тієї епохи. Крім того, характерні роботи Жана-Жака Рато, продукція компанії «Süe et Mare», ширми Айлін Ґрей (Eileen Gray), ковані вироби з металу Едґара Брандта, вироби з металу та емалі швейцарця єврейського походження Жана ДЮНА, вироби зі скла Рене Лаліка та Моріса Марино, а також годинники та ювелірні вироби Cartier.
Символом Art Deco в декоративно-прикладному мистецтві стала скульптура з бронзи і слонової кістки. Під впливом «Російських сезонів» Дяґілєва, мистецтва Єгипту та Сходу, а також технологічних досягнень «століття машин», французькі та німецькі майстри створили унікальний стиль у малій пластиці 1920-х - 1930-х рр.., котрий підняв статус декоративної скульптури до рівня «високого мистецтва». Класичними представниками Art Deco в скульптурі вважаються Дмитро Чіпарус, Клер Жан Робер Коліне, Поль Філіп (Франція), Фердинанд Прайсс, Отто Поерцель (Німеччина), Бруно Зак, Дж. Лоренцль (Австрія).
Хоча термін ар-деко виник у 1925 р., він не був часто вживаним до зміни ставлення до цієї епохи у 1960-х роках. Майстри стилю ар-деко не входили до якогось єдиного співтовариства. Рух вважався еклектичним, хоча він зазнавав впливу таких течій, як, наприклад, Віденська сецесія, кубізм, футуризм, неокласицизм тощо.
