Архара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Селище міського типу
Архара

Координати 49°25′32″ пн. ш. 130°04′41″ сх. д. / 49.42556° пн. ш. 130.07806° сх. д. / 49.42556; 130.07806Координати: 49°25′32″ пн. ш. 130°04′41″ сх. д. / 49.42556° пн. ш. 130.07806° сх. д. / 49.42556; 130.07806

Країна Росія
Регіон Амурська область
Район Архаринський район
Голова Бочкарьов Олександр Миколайович
Дата заснування 1911
смт з 1950
Площа 14,4 км²
Населення 9744  (2010)
Густота населення 677 осіб/км²
Часовий пояс UTC+9
Телефонний код 41648
Поштовий індекс 676740
Автомобільний код 28
Архара (Росія)
Архара
Архара
Архара (Амурська область)
Архара
Архара

Архара — селище міського типу, адміністративний центр Архаринського району Амурської області. Залізнична станція Архара, що належить до Транссибірської магістралі — найзахідніша станція Далекосхідної залізниці.[1] Населення на 2009 рік становить 9800 осіб. У склад муніципального утворення Архара входять також село Бон і залізничні станції Архара і Журавлі[2].

Історія[ред.ред. код]

Селище засноване у 6 грудня 1911 року[3]. Вважається, що свою назву селище отримало завдяки генерал-губернатору Приамур'я Миколі Львовичу Гондатті. За іншою версією населений пункт названий на честь місця народження генерал-губернатора Східного Сибіру Миколи Миколайовича Муравйова, який отримав титул графа від імператора за приєднання Амурських земель згідно з договором, укладеним із Китаєм. Він народився у місті Архангельськ, яке в народі називають Архара.

За іншою теорією до 20 століття Архара носила назву «Ар-Біра», де евенкійське слово «арі» означало «протока між озер», а слово «Біра» — це позначення однієї з етнічних груп евенків «бірарів», але в даному випадку слово «Біра» вживається в значенні «ріка», тобто річка, що має багато приток. У 20 столітті Ар-Біра отримує нову назву — Архара, де слово «хара», що пішло від евенкійського слова «Хара» позначає «житло». З точки зору тюркських мов Архара може мати й інший переклад. На якутській мові «арии» — масло, «хара» — чорний, а загальний переклад — чорне масло, тобто це означало, що в басейні річки Архара присутні виходи нафти.

Памятки[ред.ред. код]

Навколо поселення розташована ботанічна памятка природи: Зелена зона смт. Архара, створена у 1978 році.

У селищі є краєзнавчий музей, філіал Сучасної Гуманітарної академії, проесійне училище № 15, три середні школи, одна музична школа, доросла і дитяча бібліотеки, залізнична бібліотека, стадіон «Юність» на 1200 місць. Будується новий православний храм «На честь новомучеників Російських».

На території селища встановлений пам'ятник Володимиру Леніну.

Промисловість[ред.ред. код]

На території селища з 1947 по 1998 рік функціонував архаринський пивзавод «Пиво», роботу якого у 2002—2003 роках місцева влада намагалась відновити[4]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Транссиб-99: От Амура на запад
  2. Закон Амурской области от 18 ноября 2005 г. N 91-ОЗ «Об установлении границ и наделении соответствующим статусом муниципального образования Архаринского района и муниципальных образований в его составе» (с изменениями от 29 октября 2007 г., 30 июня 2008 г.)
  3. База данных «Территориальное устройство России»
  4. http://www.nubo.ru/pavel_egorov/books/arhara.html Мифы, вопросы и другие заметки о пивзаводах России. Архара.

Посилання[ред.ред. код]