Архейський еон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Архе́йський ео́н — найдавніша ера в геологічній історії Землі; нижній підрозділ докембрію.

Радіометричні значення для порід найдавнішого віку цієї групи відповідають 3500-4000 млн років тому. Верхня вікова межа датується близько 2600–2800 млн років тому. Породи архейської ери складають фундамент давніх платформ і виходять на поверхню на ділянках їх щитів, в Україні — на ділянці Українського щита. Відклади, що утворилися протягом архейської ери, становлять архейську групу.

У більшості регіонів архейський еон представлено здебільшого гранітоїдами, гнейсами, сланцями, амфіболітами, а також мармурами та кварцитами. Органічні залишки — мікроскопічні примітивні одноклітинні рослини (водорості) — знайдені в найдавніших породах, починаючи з 3 млрд років. З породами Архейського еону пов'язано родовища руд хромітів (Австралія, Північна Америка, Африка), мідно-нікелевих руд, золота, заліза[Джерело?] (Канадський щит, Балтійський щит, Австралія), колчедано-мідно-золото-срібна мінералізація, силіманіт, корунд, рідкіснометалічні пегматити.

Посилання[ред.ред. код]


Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.