Археоптерикс
| Археоптерикс | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Реконструкція Archaeopteryx lithographica
|
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Archaeopteryx lithographica Meyer, 1861 |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Археопте́рикс, Первоптах (лат. Archaeopteryx, грецьк. ἀρχαῖος — «давній», πτέρυξ — «крило») — найдавніший відомий рід вимерлих птахів, що належить до підкласу ящерохвостих (хоча, можливо, до птахів не належив, а входив до побічної гілки птахоподібних динозаврів). У роді виділяють єдиний вид — Первоптах довгохвостий (Archaeopteryx lithographica). Жив у Юрському періоді, розміром приблизно дорівнював сучасній вороні. Формою тіла, будовою кінцівок і наявністю оперення подібний до сучасних птахів, можливо, літав, але за багатьма ознаками був близьким до плазунів. Відкриття археоптерикса було блискучим підтвердженням еволюційного вчення, свідченням наявності своєрідних перехідних форм між плазунами і птахами. Археоптерикси були розміром з голуба, мали дзьоб з конічними зубами, по три вільні пальці на крилах, двояковгнуті хребці, довгий хвіст з 20—21 хребця, вкритий пір'ям.
Зміст |
Історія відкриття [ред.]
У 1860 році у верхньоюрських сланцях Золенгофена (Баварія, Німеччина) знайдено відбиток пера археоптерикса, описаний Германом Мейєром. Наступного року там же знайдено неповний скелет з відбитками пір'я, придбаний Британським музеєм і описаний у 1863 Річардом Оуеном, який зробив цей екземпляр типовим для виду. Найраніше знайденим екземпляром можна вважати екземпляр з 1855 року біля Ріденбурга, описаний Германом Мейером як Pterodactylus crassipes у 1875 році, перекласифікований Джоном Остромом в 1970-му[1].
На сьогодні знайдено 10 екземплярів археоптерикса.
Вміння літати [ред.]
Велика подібність до сучасних птахів, наявність сильних крил, асиметричного пір'я і будова мозку, попри відсутність деяких особливостей скелета, вказують на те, що археоптерикс скоріш за все вмів літати. Але в посткраніальному скелеті археоптерикса немає жодних особливостей, необхідних для польту, крім вилочки. Проте вилочка була і в явно не літаючих динозаврів овірапторів. Така неповністю пристосована до польоту конструкція скелета плюс довгий хвіст, який літунам тільки заважав і в птахів атрофувався, значно послаблювали вміння археоптерикса літати. Тому, якщо археоптерикс і вмів літати, а не планерувати, то можна говорити лише про примітивний, недовгий політ.
Місце археоптерикса в теоріях походження птахів [ред.]
Археоптерикс завжди був у центрі уваги палеонтологів, які вважали його систематичне положення вирішальним для визначення родинних зв'язків між плазунами і птахами. Багато вчених розглядали його як птаха; дехто вважав його проміжною ланкою між плазунами і птахами, або між динозаврами і птахами; дехто, незважаючи на його незвичайну подібність з птахами уналежнює його до тероподів (група динозаврів). Залишки багатьох недавно відкритих птахоподібних динозаврів показують, що ті ознаки, які вважали чисто пташиними, були не тільки в археоптерикса, але й у динозаврів. Крила, пір'я і особливості скелета інших птахоподібних тварин, знайдених нещодавно, зменшують винятковість археоптерикса і зміщують його систематичне положення ближче до плазунів.
Див. також [ред.]
- Список викопних птахів
- 9860 Археоптерикс — астероїд, названий на честь цих істот[2].
Примітки [ред.]
- ↑ Археоптерикс прародич птахів чи глуха гілка еволюції? Доісторичне розслідування.Детальніше про історію відкриття.
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
