Археоціати
| Археоціати Час існування: Ранній-пізній Кембрій | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
| Синоніми | ||||||||||
| Cyathospongia Okulitch, 1935
Pleospongia Okulitch, 1935 | ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
Археоціа́ти (Archaeocyathida) — група викопних безхребетних тварин; будовою скелета і способом живлення близькі до губок. Це найдавніші рифоутворюючі тварини. Відомо понад 400 видів в усіх частинах земної кулі, що жили 520—443,7 млн років тому. Переважно знахідки скам'янілостей археоціатів знаходяться на території сучасних Сибіру, Китаю, узбережжях Північної Америки, Марокко, південної Австралії. Археоціати є провідними формами кембрійських відкладів.
Морфологія[ред. | ред. код]
Археоціати формою нагадували порожнисті келихи чи роги різного розміру, відкриті згори. Досягали 8-15 см завдовжки та 1-1,25 см у поперечнику. Найбільші представники сягали 30-60 см заввишки. Могли мати різну форму: циліндричну, конічну, блюдцеподібну, іноді мішковидну. Деякі археоціати являли собою групи «келихів», які росли зі спільної основи.
Тіло археоціатів мало вапняний скелет, що складався з пористих пластинчастих утворень. Скелет мав одну (у найменш організованих представників) або дві (внутрішню і зовнішню) стінки. Пори зовнішньої стінки були дрібніші, ніж внутрішньої, за формою вони могли бути округлими, овальними, прямокутними або шестигранними. На внутрішній стінці в деяких видів розташовувалися відростки. Між стінками знаходилася порожнина інтерваллюм, у одних видів позбавлена скелетних елементів, у інших містила септи — прямі пористі перегородки, що з'єднують внутрішню і зовнішню стінки. У Неправильних археоціатів інтерваллюм був заповнений теніями — викривленими пористими пластинками.
До поверхні археоціати кріпилися за допомогою розгалуженої основи. В одних видів вона мала висоту 2-5 мм, у інших охоплювала келих на висоту до 13-15 мм[1][2].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Археоціати жили в теплих прибережних кембрійських морях, прикріпляючись до карбонатного субстрату (переважно строматолітів) на глибині 20-30 метрів, максимум — до 100 м. Вони фільтрували воду, пропускаючи її крізь пори зовнішньої стінки, та випускаючи крізь інтерваллюм[1]. Різні розміри пор у різних видів свідчать, що археоціати харчувалися завислими у воді часточками й планктоном не однакового розміру. Вони займали численні екологічні ніші, часто навіть у межах того самого рифу[3]. Археоціати формували порівняно невеликі рифи 10-30 метрів у діаметрі та до 3 м заввишки[1].
У середньому кембрії археоціатів витіснили звичайні губки та корали[2].
Таксономія[ред. | ред. код]
Клада Archaeocyatha традиційно поділена на підкласи Правильних (Regulares) і Неправильних (Irregulares)[4]:
- Regulares Vologdin, 1937
- Ряд Acanthinocyathida Okulitch, 1935
- Ряд Ajacicyathida Bedford & Bedford, 1939
- Ряд Capsulocyathida Zhuravleva, 1964
- Ряд Monocyathida Okulitch, 1943
- Ряд Tabulacyathida Vologdin, 1956
- Роды incertae sedis
- Clathricyathellus Borodina, 1974
- Pilodicoscinus Debrenne & Jiang, 1989
- Siderocyathus Debrenne et al., 1990
- Tumulocyathellus Zhuravleva, 1960
- Irregulares Vologdin, 1937
- Ряд Archaeocyathida
- Ряд Kazakhstanicyathida
- Роди incertae sedis
- Aruntacyathus Kruse & West, 1980
- Batchatocyathus Vologdin, 1940
- Batenevia Krasnopeeva, 1961
- Bicyathus Vologdin, 1939
- Cornutocyathus Zhuravleva et al., 1997
- Egiinocyathus Fonin, 1983
- Graphoscyphia Debrenne, 1974
- Osadchiites Zhuravleva et al., 1997
- Palmericyathellus Debrenne, 1970
- Retilamina Debrenne & James, 1981
- Rhizacyathus Bedford, 1939
- Роди incertae sedis
- Adaecyathus Zhuravlev et al., 1983
- Cryptaporocyathus Korshunov & Zhuravleva, 1967
- Ramuscyathus Voronin et al., 1982
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Palaeos Metazoa: Porifera: Archaeocyatha - 1. palaeos.com. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 16 травня 2020.
- ↑ а б Prothero, Donald R. (5 листопада 2013). Bringing Fossils to Life: An Introduction to Paleobiology (англ.). Columbia University Press. с. 311—312. ISBN 978-0-231-53690-5.
- ↑ Antcliffe, Jonathan B.; Jessop, William; Daley, Allison C. (2019-09). Prey fractionation in the Archaeocyatha and its implication for the ecology of the first animal reef systems. Paleobiology (англ.). Т. 45, № 4. с. 652—675. doi:10.1017/pab.2019.32. ISSN 0094-8373. Процитовано 16 травня 2020.
- ↑ Fossilworks: Archaeocyatha. fossilworks.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 16 травня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання[ред. | ред. код]
- Archaeocyatha. Early Cambrian to Furongian [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Archaeocyatha. A knowledge base [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
