Архієпископ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Сентаму, архієпископ Йоркський.

Архієпи́скоп (від грец. ἀρχι- — «головний», «старши́й» та ἐπίσκοπος — «охоронець», «наглядач») — вищий духовний титул сану єпископа у християнській церковній ієрархії.

Історія[ред.ред. код]

Титул виник у ІІ—ІІІ столітті в добу виокремлення екзархатів і патріархатів. У різні історичні періоди і в різних патріархатах статус архієпископа визначався по-різному. Вживався щодо митрополитів і патріархів. Ще в 348 році згадано архієпископа Александра з Александрії. Халкідонський собор 451 назвав Папу Льва I archiepiscopus universalis. Згодом титулатура пап містить титул archiepiscopus apostolicus. Від IV століття у Східній, а від VI століття в Західній Церкві архієпископ — почесний титул у найважливіших дієцезіях та єпархіях. Від VII століття — це титул деяких митрополитів (Кентербері у Великій Британії). У VIII столітті іспанський церковний діяч архієпископ Севільї Ісидор у творі «Etymologia» («Етимологія») визначив сан архієпископа, відтоді цей сан було поширено на всіх митрополитів Західної Церкви. 999 у Польщі митрополита Радзима Гауденція у буллі Папи Сильвестра II названо архієпископом. На початку Х століття в трактаті з канонічного права болонського монаха Граціана розрізнялися титули єпископа і архієпископа, однак згодом вони стали взаємозамінними. Від ІХ століття — це почесні титули митрополитів, наприклад, титул архієпископа мав митрополит Краківський.

Сучасне використання[ред.ред. код]

У Католицькій Церкві він надається єпископові, який керує архієпархією або архідієцезією. Після реформи 1957 це почесний сан, але: верховний архієпископ — це титул митрополита, який очолює злучену з римо-католиками церкву, що не має власного патріархату. За ухвалами II Ватиканського собору (1962–1965), верховний архієпископ має щодо очолюваної ним церкви юридичні права, близькі до патріарших, є постійним членом Синоду єпископів і за гідністю дорівнює католикосові. Першим верховним архієпископом був від 1963 митрополит Української греко-католицької церкви Йосип Сліпий. Архієпископ може бути митрополит або єпископ історичної архідієцезії, тобто не існуючої нині дієцезії: це члени римської курії, нунції, деякі військовики Великої Британії, Іспанії, Італії. Архієпископу належать однакові з митрополитами права, за винятком права носити патерицю. В інших церквах архієпископ є вищим саном, доступним єпископові або пов'язаним з певною посадою.

В Англіканській Церкві цей титул належить примасові Англії та Йоркському єпископу.

Архієпископами є, також, керівники деяких Євангелічно-Лютеранських Церков з єпископальним ладом.

У Православній Церкві — це не окремий чин, а почесний титул, що дається єпископу як нагорода (УПЦ, РПЦ) або ж титул, що дається єпископу, який керує екзархатом, що може складатися з кількох єпархій (Вселенський патріархат, інші грецькі церкви). Є, також, Помісні православні церкви (приклад — Кіпрська Православна Церква), голови яких мають титул архієпископа, а не митрополита чи патріарха.

В слов'янській, грузинській та румунській традиції Православних Церков сан архієпископа є вищим від єпископа та нижчим від митрополита та патріарха, в грецькій традиції (Вселенський патріархат, Елладська Православна Церква, Кіпрська ПЦ, Олександрійська, Албанська, Антіохійська, Ієрусалимська) є вищим від єпископа та митрополита та нижчим від патріарха. Зокрема предстоятелями Польської, Чеських та Словацьких земель, Американської Автокефальних Церков, що вважають Церквою-Матір'ю Російську Православну Церкву є митрополити. А предстоятелями Кіпрської, Албанської ПЦ, першоїєрархом Еладської ПЦ є архієпископи.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Лебедев А. П. Духовенство древней вселенской церкви от времен апостольских до 9 в. М., 1905;
  • Поснов М. История Христианской Церкви. Брюссель, 1964;
  • Лінч Дж. Середньовічна церква. К., 1994.

Див. також[ред.ред. код]

Верховний архієпископ


Хрест Це незавершена стаття про християнство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.