Арчибальд Вейвелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арчибальд Вейвелл
Archibald Wavell, 1st Earl Wavell
Арчибальд Вейвелл
Сер Арчибальд Вейвелл у фельдмаршальській формі
Прапор
24-й віце-король Індії
1 жовтня 1943 року — 21 лютого 1947 року
Монарх: Георг VI
Попередник: Віктор Хоуп
Наступник: Луїс Маунтбеттен
 
Віросповідання: Англіканство
Народження: 5 травня 1883(1883-05-05)
Колчестер, Ессекс Велика Британія Велика Британія
Смерть: 24 травня 1950(1950-05-24) (67 років)
Лондон Велика Британія Велика Британія
Дружина: Eugenie Marie Quirk
Діти: один син та три доньки
 
Військова служба
Роки служби: 1901-1943
Приналежність: Велика Британія Велика Британія
Звання: Фельдмаршал
Командував: 2-а піхотна дівізія (Велика Британія)
Битви: Друга англо-бурська війна

Перша світова війна:

Друга світова війна:

Фельдмаршал Арчибальд Персівал Вейвелл, 1-й Граф Вейвелл (англ. Archibald Percival Wavell; * 5 травня 1883, Колчестер, Ессекс  — 24 травня 1950, Лондон) — британський фельдмаршал і командувач британською армією на Близькому Сході та в Північній Африці під час Другої світової війни; передостанній віце-король Індії з 1943 по 1947.

Біографія[ред.ред. код]

Вейвелл народився у Колчестері, проте більшу частину свого дитинства провів в Індії. Його батько, Арчибальд Грем Вейвелл, був генерал-майором британської армії — і Вейвелл вирішив піти слідами свого батька. Навчався у Вінчестерському коледжі, пізніше — в Королівській військовій академії в Сандгерсті.

Закінчивши навчання, проходив службу у легендарному полку Black Watch[1], та брав участь у Другій англо-бурській війні. У 1903 його переведено до Індії. У 1904 році, отримав звання лейтенанта[2], в 1909 році вступив на навчання у штабний коледж в Кемберлі[3].

Під час Першої світової війни воював у Франції, взяв участь в битві біля Іпру, де втратив ліве око. Нагороджений «Військовим хрестом»[4]. Отримав звання майора в травні 1916 року. У 19161917 роках був британським військовим аташе при штабі російської Кавказької армії.

В червні 1922 року став полковником.

В липні 1939 року призначений головнокомандуючим британських військ на Середньому Сході (район включав територію від Північної Африки до Іраку), а також отримує звання — генерала[5].

З початком Другої світової війни, керував бойовими діями в Північній Африці, в грудні 1940 року розгромив втричі сильніші італійські війська у Сіді-Баррані і до лютого 1941 року фактично зайняв всю Східну Лівію. Проте після висадки в лютому 1941 року в Африці німецького експедиційного корпусу під командуванням Ервіна Роммеля зазнав ряд суттєвих поразок.

Після невдалого британського контрнаступу в червні 1941 року, був зміщений зі свого поста і призначений головнокомандувачем в Іраку та Ірані. У березні 1942 року отримав призначення головнокомандувача в Індії та Бірмі. В 1943 році отримав звання фельдмаршала. В 1947 році повертається у Великобританію, де і помирає 24 травня 1950 року.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Connell, John: Wavell: Scholar and Soldier, to June 1941. — London: Collins, 1964
  • Lewin, Ronald: The chief: Field Marshal Lord Wavell, Commander-in-chief and Viceroy, 1939–1947. — London u.a.: Hutchinson, 1980
  • Harold E. Raugh, Jr.: Wavell in the middle east, 1939–1941 : A study in Generalship. — London [ua]: Brassey's, 1993