Арчибальд Вейвелл
| Арчибальд Вейвелл Archibald Wavell, 1st Earl Wavell |
|||
 |
|||
| Сер Арчибальд Вейвелл у фельдмаршальській формі | |||
|
|||
|---|---|---|---|
| 1 жовтня 1943 року — 21 лютого 1947 року | |||
| Монарх: | Георг VI | ||
| Попередник: | Віктор Хоуп | ||
| Наступник: | Луїс Маунтбеттен | ||
| Віросповідання: | Англіканство | ||
| Народження: | 5 травня 1883 Колчестер, Ессекс  Велика Британія |
||
| Смерть: | 24 травня 1950 (67 років) Лондон Велика Британія |
||
| Дружина: | Eugenie Marie Quirk | ||
| Діти: | один син та три доньки | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби: | 1901-1943 | ||
| Приналежність: | Велика Британія |
||
| Звання: | Фельдмаршал | ||
| Командував: | 2-а піхотна дівізія (Велика Британія) | ||
| Битви: | Друга англо-бурська війна | ||
Фельдмаршал Арчибальд Персівал Вейвелл, 1-й Граф Вейвелл (англ. Archibald Percival Wavell; * 5 травня 1883, Колчестер, Ессекс — † 24 травня 1950, Лондон) — британський фельдмаршал і командувач британською армією на Близькому Сході та в Північній Африці під час Другої світової війни; передостанній віце-король Індії з 1943 по 1947.
Зміст |
Біографія[ред.]
Вейвелл народився у Колчестері, проте більшу частину свого дитинства провів в Індії. Його батько, Арчибальд Грем Вейвелл, був генерал-майором британської армії — і Вейвелл вирішив піти слідами свого батька. Навчався у Вінчестерському коледжі, пізніше — в Королівській військовій академії в Сандгерсті.
Закінчивши навчання, проходив службу у легендарному полку Black Watch[1], та брав участь у Другій англо-бурській війні. У 1903 його переведено до Індії. У 1904 році, отримав звання лейтенанта[2], в 1909 році вступив на навчання у штабний коледж в Кемберлі[3].
Під час Першої світової війни воював у Франції, взяв участь в битві біля Іпру, де втратив ліве око. Нагороджений «Військовим хрестом»[4]. Отримав звання майора в травні 1916 року. У 1916–1917 роках був британським військовим аташе при штабі російської Кавказької армії.
В червні 1922 року став полковником. В липні 1939 року призначений головнокомандуючим британських військ на Середньому Сході (район включав територію від Північної Африки до Іраку), а також отримує звання — генерала[5].
З початком Другої світової війни, керував бойовими діями в Північній Африці, в грудні 1940 року розгромив втричі сильніші італійські війська у Сіді-Баррані і до лютого 1941 року фактично зайняв всю Східну Лівію. Проте після висадки в лютому 1941 року в Африці німецького експедиційного корпусу під командуванням Ервіна Роммеля зазнав ряд суттєвих поразок. Після невдалого британського контрнаступу в червні 1941 року, був зміщений зі свого поста і призначений головнокомандувачем в Іраку та Ірані. У березні 1942 року отримав призначення головнокомандувача в Індії та Бірмі. В 1943 році отримав звання фельдмаршала. В 1947 році повертається у Великобританію, де і помирає 24 травня 1950 року.
Нагороди[ред.]
- Орден Лазні (1935)
- Орден Зірки Індії (1943)
- Орден Індійської імперії (1943)
- Орден Святого Михайла і Святого Георгія (1919)
- Військовий хрест (1915)
- Легіон Заслуг (1948)
- Virtuti Militari (1941)
- Орден Почесного легіону (1920)
- Орден святого Станіслава (1917)
Примітки[ред.]
Посилання[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Archibald Wavell |
Література[ред.]
- Connell, John: Wavell: Scholar and Soldier, to June 1941. — London: Collins, 1964
- Lewin, Ronald: The chief: Field Marshal Lord Wavell, Commander-in-chief and Viceroy, 1939–1947. — London u.a.: Hutchinson, 1980
- Harold E. Raugh, Jr.: Wavell in the middle east, 1939–1941 : A study in Generalship. — London [ua]: Brassey's, 1993
