Аріанство

Аріанство — одна з єресей ранньої християнської церкви.

Назва — від імені священика з Александрії — Арія (*256—†336). Заперечуючи церковне вчення про єдину суть Трійці, аріанці твердили, що Христос — Син Божий — нижчий за Бога-Отця. На Нікейському соборі 325 аріанство було визнане за єресь і остаточно засуджене християнською церквою у 381. Попри це, аріанство було наймасовішим єретичним рухом IV століття в Римській імперії. Більше того, від 336 до 381 року аріанство було офіційно визнаною релігією імперії, особливою підтримкою користувалося за імператора Констанція II.

Найдовше аріанство протрималося серед германських племен. Християснтво у формі аріанства прийняли остготи, вестготи, вандали, бургунди, свеви, лангобарди та інші племена. В створених ними державах аріанство було панівним, аріанські варварські церкви підкорялися королям, богослужіння велося національними мовами. Підкорене ж римське населення в більшості лишалося православним. Франки чи не єдині з варварів прийняли християнство в його православному вигляді і часто використовували різницю у віросповіданні з іншими германськими племенами як привід для воєн. Внаслідок зовнішньополітичного розрахунку поступово королі варварських держав відмовлялися від аріанства і переходили до католицизму. Частину аріанських держав було знищено разом з їхньою церквою візантійцями в часи Юстиніана. Так сталося з королівствами остготів у Італії, вандалів у Північній Африці. Історик А. Кузьмін у своїй книзі «Початок Русі. Таємниці народження російського народу» висунув версію, що раннє християнство на Русі (Північне Причорномор'я, терени сучасної України) носило аріанський характер. Є припущення, що в імперії гунів також було поширено аріанство.

Аріанство відродилося у XVI столітті. Прихильники аріанства виступали проти семи таїнств, релігійних свят, поклоніння іконам, мощам, дотримання постів.

Джерела та посилання =

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск: Беларусь, 1999. — 383 с.; — ISBN 985-01-0151-2 (рос.)

• Використано матеріали зі статті в російській Вікіпедії.
• Сульпиций Север, Хроника
• Сократ Схоластик, Церковна історія, Книга 1(рос.)
• Григорий Назианзин, Слово 3, Защитительное при бегстве в Понт(рос.)
• Рудоквас А. Д., Очерки религиозной политики Римской империи времени императора Константина Великого(рос.)
• Septimii Florentis Tertulliani, De Carne Christi Liber(рос.)
• Arianism // Catholic Encyclopedia(англ.)