Арій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Arius.png

Арій (грец. Ἄρειος; * близько 256 — † 336, Константинополь) — ранньохристиянський письменник, філософ, проповідник з Александрії; засновник аріянства — течії у християнстві, засудженої на Нікейському соборі.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Родом з Лівії. Виховання отримав під керівництвом Лукіана Антиохійського; був пресвітером Александрійської Церкви. Відлучений від церкви архієпископом Петром Олександрійським за прихильність до розколу Меліта — ревнувателя «святості церкви» й засуджувача єпископа Петра за поблажливість до «занепалих» під час переслідувань. Мученицька смерть єпископа Петра 310 року тимчасово примирила Арія з церквою, і він прийшов з каяттям до єпископа Ахілла й отримав від нього пресвітерство.

Арій у середовищі пресвітерів був величиною 1-го рангу. Вчений-діалектик, красномовний проповідник, високого зросту худорлявий дідусь у аскетично простому одязі, чинного і суворого поводження (навіть вороги не склали про нього нічого поганого), він був кумиром багатьох своїх парафіян, особливо жінок, точніше — діаконіс і дів, що представляли собою численну організацію. По смерті єпископа Ахілла його кандидатура на кафедру Александрійського єпископа була однією з перших. І, здається, виборчі голоси мало не порівну розділилися між ним і Олександром. Аріянський історик Філосторгій каже, що Арій великодушно відмовився від честі на користь Олександра. Але, на думку православних істориків Феодорита, Єпіфанія Кіпрського, які визнають джерелом особливої неприхильності Арія до Олександра і його єретичної завзятості, — біль його честолюбства від невдалої конкуренції з Олександром.

Твори Арія були знищені і дійшли до нас у фрагментах. Його «Θάλια» («Бенкет») являє собою захист його навчання в напів-поетичній, напів-прозовій формі; за винятком декількох фрагментів у творах Афанасія Великого, воно не дійшло до нас. Збереглися листи Арія до Євсевія Нікомедійського та Олександра Олександрійського († 17 квітня 326 року). Головними джерелами відомостей про нього служать, крім фрагментів його власних творів, твори Афанасія, 68 і 69 глави, твори Єпіфанія про єресі, церковні історії Сократа , Созомена, Феодорита і Філосторгія.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]