Аристотелізм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аристотелізм — система мислення, яка в загальному слідує принципам і вченню Аристотеля, особливо що стосується особистої та суспільної етики (а так й політики) і тлумачення властивих людині благ. Етичні принципи Аристотеля яскраво вираженні в одному з його відомих творів - Нікомаховій етиці.
Аристотель розглядав філософію як подвійне заняття: практичне і теоретичне. Практична філософія охоплює етику і політику, а теоретична - логіку і фізику. Метафізика розглядається як наука про субстанції, яка має внутрішнє притаманні ній принципи спокою і руху. Душею Аристотель вважав те, завдяки чому людина жиє, відчуває і розуміє. Звідси душі приписуються принципи і спосібності їстивні, чуттєві і інтелектуальні. Далі, він розглядав душу двійною - раціональною і ірраціональною, в деяких людях піднімаючою почуття над розумом. Аристотель визначав мудрість як науку про першопричини. Чотирма головними розділами його філософії були - діалектика, фізика, етика і метафізика. Бог визначався ним як Перший Рушій, найкраща серед істотностей, нерухома субстанція, віддалена від чуттєвих речей, позбавлена тілесних кількостей, неділима і не маюча частин. Платонізм базується на апріорному міркуванні, а аристотелізм - на апостеріорному розмірковуванні. Аристотель вчив свого учня, Олександра Македонського, що, якщо він не зробив добре діло, день пропав для нього. Серед учнів Аристотеля були Теофраст, Стратон, Лікон, Арістон, Критолай і Діодор.
[ред.] Сучасний аристотелізм
Найвідомішим сучасним аристотелійський філософом є Аласдер Макінтайр (англ. Alasdair MacIntyre). Особливо знаний за внесок з відродження етики чеснот у своїй книзі "Після Чесноти", Макентайр переглядає аристотелізм з аргументом, що найвищі земні блага, які є внутрішніми для людських істот, актуалізуються через участь у суспільних діях. Він протиставляє аристотелізм управлінським установам капіталізму і його положенню, а також суперницьким традиціям, що включають Давида Г'юма і Ніцше які відкидають ідею благ і чеснот властивих суто людині, узаконюючи замість того капіталізм. Отже, за Макінтайром, аристотелізм не є тотожним зі західною філософію в цілому а скоріш це - "на даний час найкраща теорія, включаючи найкраще тлумачення, що робить дану теорію найкращою як і політично так і соціально, і яка була окреслена як новий "революційний аристотелізм."[1] Це можна протиставити більш загальноприйнятим, аполітичним і дієво консервативним використанням Аристотеля, скажімо Гадамером і Макдоуеллом.[2]
[ред.] Посилання
- ↑ Alasdair MacIntyre, 'An Interview with Giovanna Borradori', in Kelvin Knight (ed.), The MacIntyre Reader, Polity Press / University of Notre Dame Press, 1998, p. 264.
- ↑ Kelvin Knight, Aristotelian Philosophy: Ethics and Politics from Aristotle to MacIntyre, Polity Press, 2007.
[ред.] Зовнішні посилання
- Аристотелізм Ренессансу
- Середньовічний аристотелізм
- Філософія Аристотеля
- Християнський аристотелізм як внутрішня форма західної традиції і проблеми сучасної Росії
 |
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
