Асаф'єв Борис Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бори́с Володи́мирович Аса́ф'єв (літературний псевдонім — Ігор Глєбов; *29 липня 1884, Петербург — †27 січня 1949) — російський радянський музикознавець, композитор, музично-громадський діяч, академік (1943), народний артист СРСР (1946), лауреат Сталінської премії (1943, 1948).

Біографічний нарис[ред.ред. код]

Народився в Петербурзі. Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету і консерваторію по класу композиції А. К. Лядова. В 1919–1930 працював у ленінградському Інституті історії мистецтв, у 192543 — професор Ленінградської консерваторії. 1926 року став одним із засновників Асоціації сучасної музики, що пропагувала новітні твори світових і радянських композиторів. У рамках концертів, організованих відділенням, звучали твори композиторів Новоївіденської школи, французької «Шістки», а також Сергія Прокоф'єва та Ігоря Стравінського. В 1920-ті роки Асаф'євим були написані більшість його монографій, в т.ч. «Музична форма як процес».

В 1930-ті після ліквідації АСМ, Асаф'єв зосереджується переважно на композиторській діяльності. У воєнні роки пережив блокаду Ленінграда. З 1943 переїхав у Москву, де очолював музичний сектор Інституту історії мистецтв АН СРСР у Москві. З 1948 року очолював правління Спілки радянських композиторів СРСР. Помер у Москві.

Творчість[ред.ред. код]

Праці Асаф'єва з історії і теорії музики мали основоположне значення для радянського музикознавства. Особливе значення мають розроблена дослідником теорія інтонації, викладена у книзі «Музична форма як процес» (1930). Асаф'єв розглядає інтонацію як специфічної форми виявлення музичного мислення, а сама музика визначається дослідником як «мистецтво інтонованого смислу». Асаф'єву належить також введення терміну симфонізм, як метод художнього узагальнення в музиці.

Крім того Асаф'єв є автором ряду монографій, присвячених творчості Л. ван Бетховена, Ф. Ліста, Ф. Шопена, М. І. Глінки, П. І. Чайковського, О. Скрябіна, С. Прокоф'єва.

Поряд з тим Асаф'єв залишив значний композиторський доробок. Він написав 27 балетів («Полум'я Парижа», 1932, «Бахчисарайський фонтан», 1934), 10 опер, 3 симфонії та інші твори.

Праці[ред.ред. код]

  • Асафьев Б. В. Русская музыка от начала XIX столетия (М.-Л., 1930)
  • Асафьев Б. В. Избранные труды, тт. 1–5. М., 1952–1957
  • Асафьев Б. В. Музыкальная форма как процесс, кн. 1–2. Л., 1971
  • Асафьев Б. В. Книга о Стравинском. Л., 1977

Література[ред.ред. код]

  • Кабалевский Д. Б. Борис Асафьев — Игорь Глебов. — М., 1954
  • Рыбникова М. А. Балеты Асафьева. — М., 1956
  • Орлова Е. М., Крюков А. Академик Борис Владимирович Асафьев. — Л., 1984
  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.