Біосферний заповідник «Асканія-Нова»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Біосферний заповідник "Асканія-Нова" ім. Ф. Е. Фальц-Фейна
Категорія МСОПIa (Заповідник суворого режиму)
Przewalski's Horse Askania Nova.jpg
46°27′07″ пн. ш. 33°52′51″ сх. д. / 46.45194° пн. ш. 33.88083° сх. д. / 46.45194; 33.88083Координати: 46°27′07″ пн. ш. 33°52′51″ сх. д. / 46.45194° пн. ш. 33.88083° сх. д. / 46.45194; 33.88083
Розташування: Херсонська область, Україна
Найближче місто: Каховка
Площа: 33307,6 га
Заснований: 1898 року
Керуюча
організація:
Українська академія аграрних наук
Askania-Nowa-Ukraine-Map.png

Commons-logo.svg Біосферний заповідник «Асканія-Нова» у Вікісховищі

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна — науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України, державний заповідник, заснований в 1874 році Фрідріхом Фальц-Фейном.

Розташований в смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області (відкіля і колишня назва заповідника «Чаплі»).

Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Ангальт-Кетенський у 1841 році на честь маєтку Асканія в Німеччині.

Історія заповідника[ред.ред. код]

Надгробний камінь могили Фальц-Фейна

Заповідник був заснований в 1874 році Фрідріхом Фальц-Фейном. Спочатку юний Фальц-Фейн ставив за мету збереження диких тварин — у 1874 р. 11-річному хлопцю зводять вольєри для утримання тварин. У 1887 році було створено ботанічний сад.

У 1898 р. Фальц-Фейн оголошує про відкриття приватного заповідника.

Декретами Ради Народних Комісарів УРСР Асканія-Нова 1 квітня 1919 була оголошена народним заповідним парком, а 8 лютого 1921 — Державним степовим заповідником УРСР. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизувати та вивчати можливо більше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад. Нині до складу заповідника входять ділянка заповідного степу, акліматизаційний зоопарк і дендропарк.

З 1932 року на базі державного заповідника Асканія Нова, до 1956 року — Всесоюзний науково-дослідницький інститут гібридизації та акліматизації тварин імені М. Іванова, сучасна назва Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства.

Має 12 відділів (у тому числі ботанічного парку та заповідного степу і зоологічного парку), 9 лабораторій, науковий музей; веде експериментальне господарство і 4 племінні заводи сільськогосподарських тварин.

Інститут є центром науково-дослідної роботи в галузі породоутворення, великою базою племінного тваринництва.

У 1983 р. заповідник Асканія-Нова реорганізовано у біосферний заповідник.

У 1984 р. заповідник включено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

1989 року у складі УНДІТ «Асканія-Нова» було виділено у самостійну держбюджетну установу Біосферний заповідник «Асканія-Нова»

У 1993 р. Україна підтверджує статус заповідника.

У 1995 Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна став самостійним.

Природні ресурси[ред.ред. код]

Площа заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га — «абсолютно заповідна» степова зона. Асканійський степ вважається типчаковоковиловим. У заповіднику є не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних та плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року пролітає понад 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Крім того, тут ростуть 478 вищих рослин. У Червону книгу України занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів та 4 — лишайників.

Територіальний розподіл[ред.ред. код]

Територія заповідника розділена на три великі частини, нерізко відокремлені одна від одної :

Успенівка (Успенівський степ) утримується з 1927 р. на абсолютно заповідному режимі.

«Північну» та «Південну» частини додатково розділяє автодорога Асканія — Чкалове.

В Асканії-Новій розташований один з найбільших на півдні України штучно вирощених лісів, старий ботанічний сад, акліматизаційний зоологічний парк, орнітопарк.

Великий Чапельський під[ред.ред. код]

Рябчик шаховий, або великий

Це територія з нижчим рівнем ґрунту десь на 9 метрів в порівнянні з іншими ділянками, звідси назва — під, низовина. Саме тут скупчуються талі води, що важливо для заповідника. Великий Чапельський під є водно-болотним угіддям заповідника міжнародного значення. Тут табуни диких копитних тварин, загалом до 1000 голів, більшу частину року перебувають на вільному випасі.

Серед рідкісних рослин гідрофітів поду — зіркоплідник частуховидний (Damasonium alisma). До Червоної книги України занесені наступні представники асканійської флори: карагана скіфська, ковила українська,ковила Лессінга, ковила волосиста, тюльпан Шренка, тюльпан скіфський. Ніде, крім Асканії, не зустрічається рябчик шаховий, або великий.

Ботанічний сад[ред.ред. код]

Під нього відведена територія у 170 гектарів. Перші ділянки саду розплановані ще у 1887 р. На кінець 20 століття колекція рослин досягла 1000 чагарників та дерев. Краєвиди саду підсилені ставком і павільйоном Грот, де колись знімали стару кінострічку «Діти капітана Гранта».

Дикі тварини[ред.ред. код]

Заповідник утримує близько 800 різновидів диких копитних та гібридних форм свиней, оленів, коней Пржевальського, бізонів, антилоп, баранів, биків, верблюдів, лам, віслюків куланів, шотландських поні.

Орнітопарк[ред.ред. код]

Відділом зоопарку є орнітопарк, що розмішений поблизу ставків з протоками та острівцями. В орнітопарку нараховують більш ніж 60 різновидів птахів — лебеді, фазани, качки, лелеки, гуси єгипетські та індійські, страуси.

  • Страуси Асканії. В заповіднику чотири види страусів:
    • африканський
    • південноамериканський нанду
    • австралійський ему тощо.

Африканський страус належить до найбільших птахів планети, має вагу до 175 кг. Голова сягає на висоту 2 м 70 см. Птах довгий час може обходитися без води. але при нагоді охоче п'є та купається. За висновками науковців, страуси в давнину мешкали на півдні сучасної України, в Азії — до сучасної Монголії. В умовах неволі живе до 50 років.

Яйце африканського страуса важить 2 кг і трохи більше. Вони втратили здібність літати, пересуваються по суходолу пішки або бігом, мають неприємний характер.

Головні напрями роботи[ред.ред. код]

  • поліпшення існуючих і створення нових порід сільськогосподарських тварин;
  • розробка питань годівлі сільськогосподарських тварин, технології продуктів тваринництва, економіки й організації тваринництва в степовій зоні України;
  • акліматизації й гібридизації диких копитних і птахів;
  • акліматизації й інтродукції деревних та чагарникових рослин, вивчення заповідного степу та ін.

В інституті виведено асканійську породу овець, українську степову білу і українську степову рябу породи свиней, новий асканійський молочно-м'ясний тип червоної степової породи великої рогатої худоби і породну групу багатоплідних каракульських овець.

Асканійський зоопарк відомий значними успіхами в розмноженні цінних та рідкісних видів диких копитних і птахів у неволі, гібридизації та одомашнення їх. В ньому зібрана унікальна колекція диких тварин, привезених з різних зоогеографічних областей земної кулі. Найбільше в Асканії-Новій копитних — антилоп, зебр, оленів, бізонів, зубробізонів, зубрів, коней Пржевальського та інших, і птахів — лебедів, фазанів, африканських страусів, південноамериканських нанду і австралійських ему, які тут акліматизуються та одомашнюються.

Інститут видає праці (з 1933 року), має аспірантуру та курси підвищення кваліфікації зоотехніків.

Стан охорони біорізноманіття[ред.ред. код]

У заповіднику з порушенням закону відбувається режимне сінокосіння (в середньому в рік коситься близько 700 га) з використанням механічних транспортних засобів і під час розмноження диких видів тварин[1][2][3]. З порушенням закону в заповідній зоні на території Великого Чапельського поду відбувається випас тварин-інтродуцентів (верблюди, антилопи, зебри, буйволи та ін.), а також створені місця для штучного водопою, що створює загрозу підтоплення цілинного степу[1][2]. Влітку 2014 у Великому Чапельському Поді випасалося близько 1300 копитних[4]. В результаті надмірного випасання наноситься шкода рослинному різноманіттю Поду[3][4]. Крім того у Великий Чапельський Під постійно проводяться екскурсії на автомашинах і гужовому транспорті, що призводить до створення доріг і підсилює фактор занепокоєння для диких тварин[3][4]. Замість того, щоб вивести тварин-інтродуцентів з Поду, як того вимагає закон і вчені-ботаніки, дирекція заповідника влітку 2014 р. зробила спробу позбавити Великий Чапельський під режиму заповідної зони, і тільки після протесту громадськості від цього рішення відмовилася.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б Борейко В. Е., Паламарчук А. О. Заповедники Украины без гламура. Мониторинг нарушений заповедного режима 2003–2013. / Мат. независимого расследования. — К.: КЭКЦ, 2014. — 128 с.
  2. а б Закон України «Про природно-заповідний фонд України»
  3. а б в Борейко В. Е. Аскания-Нова-заповедник или коммерческий проект?
  4. а б в Веденьков Е. П. Специфика растительности Большого Чапельского Пода // Вісті біосферного заповідника «Асканія-Нова». — 1998. — С. 20-25.