Асамці
| Асамці অসমীয়া জাতি | |
|---|---|
 | |
| Кількість | 13,24 млн. осіб |
| Ареал |
 Індія |
| Близькі до: | бенгальці, бігарці |
| Мова | асамська мова |
| Релігія | індуїзм |
Аса́мці (асамія, ахоми, власна назва ахомія, асс. অসমীয়া জাতি) — народ на північному сході, населяє район середньої течії річки Брахмапутра в штаті Асам (Індія). За переписом населення 2001 року, в Індії проживало 13 168 484 асамців, або, як це прийнято називати в Індії, носіїв асамської мови; в штаті Асам їх було 13 010 478 осіб[1]. За межами Асаму найбільші групи асамців живуть в індійських штатах Аруначал-Прадеш та Мегалая, а також в Бутані та Бангладеш.
Асамська мова є дуже близькою до бенгальської, належить до числа мов індоарійської групи.
Асамці — європеоїди.
Історія[ред. | ред. код]
Першою державою на території Асаму було царство Камарупа (350—1140). Магабгарата і Рамаяна згадують цю область під назвою Прагджьотіша.
У XIII столітті царство розпалось. На його місці постав ряд менших держав: Камата на заході, Качарі (Дімаса) в центрі, Сутія (Садія) на сході. У 1228 році на території між Качарі та Сутія виникає держава Ахом (1228—1826), заснована шанами (інакше — ахомами), народом тайського походження, що прийшов з території сучасної М'янми. Ахом розширив свої володіння на всю територію Асаму, а самі ахоми прийняли мову, релігію (індуїзм) і більш високу культуру місцевого населення. Вони асимілювалися і, разом з тим, дали своє ім'я асамському народові.
У складі незалежної Індії Асам став окремим штатом.
Господарство[ред. | ред. код]
Основне заняття асамців — землеробство. Головною сільськогосподарською культурою є рис. Вирощують також просо, чай, джут, тютюн, бавовник, цукрову тростину, гірчицю, кукурудзу, бобові, арахіс, кунжут, банани, мангові дерева, овочі, бетель. Асамський чай відомий своєю якістю на весь світ. Він є головною плантаційною культурою штату.
Рис сіють у квітні-травні, отриману розсаду у червні-липні висаджують на залиті водою поля. Ця подія вважається в Асамі великим святом. Урожай збирають у грудні-січні.
Розводять переважно робочу худобу (буйволи, бики). Серед ремесел і промислів в Асамі розвинуті виробництво шовку, ткацтво, а також плетіння, виготовлення різноманітних виробів із бамбуку, гончарство, ювелірна справа, різьблення по слоновій кістці.
Частина асамців зайнята в промисловості. На плантаціях штату працюють переважно вихідці з інших штатів.
Культура[ред. | ред. код]
Асамські жінки носять довгу пряму спідницю (мекла) і кольорову кофту, а поверх них обгортають тіло довгою шаллю, зазвичай із тієї ж тканини, що й спідниця. Заміжні жінки додатково ще накидають на себе чадар (широке покривало). Майже весь одяг виготовляють із шовку.
Національний одяг чоловіків — дхоті, білі сорочки, які носять навипуск. Коли холодно, вдягають довгі куртки або накидають на плечі шалі.
У спеку та під час польових робіт на голову вдягають крислаті капелюхи з бамбуку, часто прикрашені шматочками кольорової тканини та скельцями.
Селянська садиба в Асамі складається з 3-4 будівель: житлова хата, загін для худоби, комора. Хати ставлять на невисокому глиняному фундаменті, біля річок — на палях. Каркас складається з бамбуку, стіни обмазують глиною, іноді білять. Хата має земляну долівку і дах, критий листям. Заможні сім'ї мають окрему кухню, підлога в житлових приміщеннях у них цементована, а дах критий черепицею або бляхою.
У сім'ях, де багато синів, коли ті одружуються, до батьківської хати добудовують додаткові житлові приміщення. На селі дорослі сини зі своїми сім'ями часто живуть разом із батьками і мають спільне господарство.
Головна їжа — рис із прянощами, овочами, рибою. Їдять також м'ясо кіз і домашньої птиці.
Їдять зазвичай руками, спочатку чоловіки, а тоді жінки. Перед тим, як сідати до столу обов'язково здійснюють обмивання.
Релігія[ред. | ред. код]
Більшість асамців дотримується індуїзму. Здавна в Асамі отримала поширення шайвістська течія цієї релігії, заснована на шануванні бога Шиви. Дуже популярним тут також є культ Шакті, зосереджений на шануванні жіночого начала. Багато прихильників також має вайшнавізм, переважно у формі крішнаїзму.
Асамські храми за своїм архітектурним стилем відрізняються від індуїстських храмів Північної Індії. Тут вони невисокі, масивні, їх стіни прикрашені напівколонами і нішами.
Багато традиційних свят асамців не пов'язані з релігійними культами індуїзму. Їх коріння сягає більш давніх часів.
Поділ на касти в Асамі є менш жорстким, ніж у більшості індуїстських народів, практично немає недоторканих каст.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Census-2001 Data Summary. Part A: Distribution of the 22 Scheduled Languages — India, States & Union Territories. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 7 серпня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. т. 1, с. 276-277: Ассамці [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] (укр.)
- С. А. Маретина. Ассамцы [Архівовано 30 червня 2017 у Wayback Machine.]. Народы и религии мира: Энциклопедия [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, ISBN 5-85270-155-6, с. 60-61. (рос.)
- Ассамцы. Narody_mira._Etnograficheskie_ocherki/Narody_Yujnoy_Azii.(1963).%5bdjv-fax%5d.zip Народы Южной Азии. Индия, Пакистан, Непал, Сикким, Бутан, Цейлон и Мальдивские острова [Архівовано 29 червня 2019 у Wayback Machine.]. Под редакцией Н.Р. Гусевой, А.М. Дьякова, М.Г. Левина, Н.Н. Чебоксарова. с. 471-482. Серия «Народы мира: Этнографические очерки». Москва: Издательство Академии Наук СССР, 1963 (рос.)
|
