Астольф де Кюстін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Астольф де Кюстін
Astolphe de Custine
AstolphedeCustineII.jpg
Дата народження 18 березня 1790(1790-03-18)
Місце народження Нідервіллер, Франція,
Дата смерті 25 вересня 1857(1857-09-25) (67 років)
Місце смерті Париж
Громадянство Франція Франція
Мова творів французька
Рід діяльності письменник
Напрямок романтизм
Жанр есе
Magnum opus: «Росія у 1839 році»

Астольф Луї Леонор, маркіз де Кюстін (фр. Astolphe-Louis-Léonor, Marquis de Custine, *18 березня 1790, Нідервіллер — †25 вересня 1857, Париж) — французький аристократ (маркіз), мандрівник, письменник. Автор цікавих оповідань про свої подорожі Англією, Італією, Росією, Шотландією та Швейцарією. Найвідоміший твір — «Росія у 1839 році»[1] (або ж «Миколаївська Росія» — такий переклад назви застосовувався в епоху колишнього СРСР). Приятелював з видатними сучасниками — Гете, Стендалем, Шатобріаном, Бальзаком, Шопеном та іншими.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки життя[ред.ред. код]

Астольф Кюстин народився у м. Надервіллер, (Лотарингія), у знатній аристократичній родині, був другим сином Армана де Кюстіна і Дельфіни де Сабран. Його дід, Філіп де Кюстін був відомими генералом, учасником Семілітньої війни і Війни за незалежність Сполучених Штатів. Філіп де Кюстін підтримав Французьку революцію, однак під час терору за звинуваченнями у зраді був страчений на гільйотині у серпні 1793 року. Також у січні 1794 року був страчений і батько Астольфа — Арман, який намагався захистити генерала. Його мати протягом певного часу знаходилась у в'язниці і ледве не була страчена також, але після термідоріанського перевороту в липні 1794 року була звільнена.

Мати Астольфа, Дельфіна де Кюстін, була відома у Парижі своїм розумом і надзвичайною красою, відіграла у житті сина дуже важливу роль: була для нього не тільки вихователькою та вчителькою, але й другом до останніх днів її життя. Салон Дельфіна де Кюстін відвідували видатні політики і письменники того часу, серед них, мадам де Сталь, яка присвятила мадам де Кюстін свій роман «Дельфіна», майбутня імператриця Жозефіна, Жозеф Фуше та інші. У 1802 році Дельфіна стала коханкою відомого письменника і політика Франсуа-Рене де Шатобріана. Астольф ніколи не відвідував жодний навчальний заклад, його навчанням займалися приватні вчителі, а також значний внесок у формування майбутнього письменника внесли гості його матері — Шатобріан, Бальзак, Гюго та інші.

Сімейне життя і подорожі[ред.ред. код]

Мати Астольфа вважала за краще перечекати наполеонівські війни за кордоном. Під час правління Наполеона, Астольфу вдалося уникнути військової служби завдяки протекції міністра внутрішніх справ Фуше. У 1810-1811 роках вони з сином подорожували по Німеччині та Швейцарії. У цей час Астольф поступив на службу до Графа д'Артуа, майбутнього короля Карла Х, і з його свитою повернувся до Франції під час Реставрації Бурбонів. Служба у війську не приваблювала юнака і з часом йому вдалося отримати місце у дипломатичній місії Шарля Талейрана на Віденському конгресі 1815 року. Дипломатична робота також не приваблювала Астольфа і протягом наступних декількох років він подорожував Німеччиною, де серед інших познайомвися з Гете.

15 травня 1821 року у результаті шлюбу, влаштованого Дельфіною, маркіз де Кюстін одружився з Леонтіною де Сен-Сімон де Куртюмер. У вересні 1822 року у них народився хлопчик, якого назвали Енгерран. Попри це, Астольф ніколи не приховував свої гомосексуальні уподобання: майже зразу після шлюбу він познайомився з англійцем Едуардом Сен-Барбом, подорожував разом з ним у 1823 році по Англії, а пізніше жив разом з ним в одному будинку з дружиною і матір'ю. Враження від цієї подорожі по Англії і Шотландії він описував у частих листах до своєї матері та до Шатобріана. Саме у них з'явилися перші ознаки літературного таланту та проникливого аналізу стану країн де Кюстіном, зокрема, він був першим, хто оцінив вплив Індустріальної революції на розвиток Великобританії.

Відсутність будь-якого фаху чи роду занять молодого маркіза турбувала його матір, яка почала через своїх числених та впливових знайомих шукати можливості призначення Астольфа до палати перів парламенту, однак прикрий випадок із гомосексуальними зв'язками її сина поклав край цим намірам. 28 жовтня 1824 року Астольф де Кюстин мав побачення із молодим солдатом, однак інші військовослужбовці полку маючи намір захистити честь офіцера та провчити маркіза напали на нього, побили й залишили напівроздягнутого та непритомного де Кюстіна на вулиці. Через цей скандал, про який писали майже всі газети Парижа маркіз вимушений був тимчасово покинути столицю й оселитися у родовому маєтку Фервак у Нормандії.

У 1823 році у його дружини Леонтіни з'явилися перші ознаки захворювання на туберкульоз. Астольф залишався з жінкою до її смерті 17 липня 1823 року. Пізніше, у січні 1826 року несподівано помер і малолітній син маркіза. Також у цьому ж році 13 липня від раку шлунку померла і його мати Дельфіна. Астольф залишився із Сен-Барбом, з яким жив не криючись, ніби у шлюбі. Він залишатиметься з ним до кінця життя.

Спроби літературної діяльності[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]