Астроблема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аризонський метеоритний кратер

Астробле́ми (від грец. άστρον — зоря і βλήμα — рана) — давні структури на поверхні Землі, що утворилися внаслідок падіння космічних об'єктів[1].

Назву запропоновано 1960 року американським геологом Р. Дітцом для геологічних структур, що, можливо, втратили чітку виразність у рельєфі, але зберегли інші геологічні ознаки падіння великого небесного тіла — свідоцтва вибуху чи удару. Подібні утворення під назвою метеоритних кратерів добре відомі на Місяці, Меркурії та інших небесних тілах, де вони збереглися майже в незмінному вигляді (на відміну від Землі). Іноді їх називають імпактними структурами (від англ. impact), що означає «утворені внаслідок зіткнення»[2]. Класичним прикладом є Аризонський кратер. Попри його невеликі розміри (діаметр — 1200 м, глибина — близько 180 м) цей кратер чи не найкраще зберіг свій первинний вигляд і його метеоритне походження було доведено одним з перших.

У базі даних зіткнень із Землею станом на 2012 рік налічується 182 підтверджені астроблеми[3], найбільшими серед яких є[4]:

Інші відомі приклади: Попігайська западина (90 км, Росія), озеро Манікуаган (85 км, Канада), озеро Каракуль (52 км). Кратер Нордлінгер-Ріс у Німеччині (25 км) є одним з найбільших у Європі та найкраще вивченим[2].

Деякі джерела вважають, що до астроблем належать Тенізська (Ішимська) кільцева структура (700 км), Прибалхасько-Ілійська западина (700 км)[2], кратер Землі Вілкса (480 км), Улоговина пекла в Естонії (80 м) та інші, але їх належність до астроблем поки що залишається лише припущенням[5].

Астроблеми на теренах України[ред.ред. код]

В Україні налічується сім підтверджених астроблем[6] до яких, зокрема, зараховують Бовтиську (діаметром 25 км), Оболонську (12 км) та Іллінецьку (7 км). Вік астроблем обчислюється від 2 млрд років до млн років. Вік Бовтиської астроблеми — 80 млн років, а Іллінецької — 400 млн років. Усі вони поховані під товстим шаром осадових порід і їх вивчення здійснювалося за кернами свердловин.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Астроблема // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 30—31. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)
  2. а б в Кац Я. Г., Полетаев А. И., Сулиди-Кондратьев Е. Д. Кольцевые структуры лика планеты. — М.: Знание, 1989. (рос.)
  3. «Earth Impact Database». Planetary and Space Science Centre. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-08-24. (англ.)
  4. «Impact Structures Sorted by Diameter». Earth Impact Database. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-09-02. (англ.)
  5. А. В. Михеева. «Полный каталог импактных структур Земли». ИВМиМГ СО РАН. Архів оригіналу за 2013-06-25. (рос.)
  6. А. В. Михеева. «Болтышский Украина». Полный каталог импактных структур Земли. ИВМиМГ СО РАН. Архів оригіналу за 2013-06-25. (рос.)

Література[ред.ред. код]

  1. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  2. Фурман В. «Фізика імпактних взаємодій космічних тіл із оболонками Землі». Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  3. (англ.) Phil Hawke & M. C. Dentith Детальне аеромагнітне дослідження астроблеми Яллалі. Centre for Global Metallogeny, The University of Western Australia.
  4. (рос.) Бурба Г. Шрамы на ликах планет // Вокруг света. — М., 2009. — № 3 (2822).
  5. (рос.) Вишневский С. А. Астроблемы. — Новосибирск: «Нон-парель», 2007. — 288 с.
  6. (рос.) Гуров Е. П., Гожик П. Ф. Импактное кратерообразование в истории Земли. — К.: Институт геологических наук НАН Украины, Гнозіс, 2006. — 195 с.


Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.