Астрономічні каталоги

Астрономі́чний катало́г або катало́г зо́ряного не́ба — список астрономічних об'єктів, згрупованих за типом, морфологією, походженням, засобом виявлення або методом відкриття.

В астрономії більшість об'єктів позначаються номерами, наданими їм у каталогах зоряного неба. Існує велика кількість зоряних каталогів, створених із різною метою. Багато з них доступні в електронному вигляді і можуть бути вільно завантажені з сайту Астрономічного центру даних NASA або з інших джерел (Stellarium, Google Earth, SIMBAD).

Історія каталогів

Каталог Гіппарха

Каталог Гіппарха — перший зоряний каталог, що згадується в історичних документах. Датується 129 роком до нашої ери. Каталог не зберігся і вважається загубленим в ранньохристиянський період, імовірно, під час пожежі Александрійської бібліотеки. До нього входили координати зірок 41 сузір'я.

Каталог у Альмагесті

Впродовж більш ніж тисячі років стандартним зоряним каталогом в західному й арабському світі був каталог у «Альмагесті», опублікований у II столітті нашої ери. Каталог, створений Птолемеєм, містив опис 1022 зірок, які було видно в Александрії. Деякі дослідники вважають, що більшу частину зоряних координат Птолемей запозичив у Гіппарха .

Уранометрія

1603 року німецький астроном Йоганн Байєр видав зоряний атлас «Уранометрія», в якому позначив зірки кожного сузір'я буквами грецького алфавіту. Зазвичай найяскравіша зірка позначалася як α (альфа), а інші було поділено на групи приблизно однакового блиску й вони позначалися послідовними буквами в напрямі від голови до ніг традиційного малюнка сузір'я. Оскільки в грецькому алфавіті лише 24 літери, то для деяких сузір'їв літер не вистачило — в такому разі застосовувалися або латинські літери, або грецькі з цифровими індексами. Так, наприклад, 6 зірочок, що утворюють малюнок щита Оріона, позначаються як π¹ — π⁶ Оріона. Позначення Байєра і досі залишаються основними для тих зір, що їх отримали.

Каталог Флемстіда

Вдосконалення методів спостережень зажадало нових підходів, і близько 1712 року англійський астроном Джон Флемстід почав просто нумерувати зірки в кожному сузір'ї із заходу на схід в порядку зростання їх прямого піднесення. Всього було пронумеровано 2682 зірки, більше всього (140) припало на сузір'я Тельця. До каталогу Флемстіда потрапили лише ті світила, які можна було спостерігати з Англії.

Коли 1930 року було встановлено і затверджено нові, сучасні межі сузір'їв, деякі зірки «змінили» своє сузір'я. Так, наприклад, зірка 30 Змії тепер перебуває у Терезах, а 49 Змії — у Геркулесові. Більше того, деякі зірки змінюють сузір'я за рахунок власних рухів. Так, до початку 1990-х років вельми помітна зірка ρ Орла опинилася в сузір'ї Дельфіна. Ця зірка стала першою з каталога Байєра, що опинилася в іншому сузір'ї. Другий подібний перехід зробить через 400 років γ Різця (3,8^m).

Боннський огляд

Боннський огляд (нім. Bonner Durchmusterung, BD) — зоряний каталог, що містить координати та зоряні величини близько 324 198 зір до 9,5^m від Північного полюсу до схилення −2°. Каталог створено під керівництвом Фрідріха Аргеландера протягом 1852—1859 років у Боннській обсерваторії. Опубліковано у 1859—1862 роках. Пізніше був розширений і на південну частину неба: спочатку до схилення −23° (Південний Боннський огляд, 1986, 137 834 зорі), а потім — і до Південного полюса (Кордовський огляд, 1908). Загальна кількість зір склала 613 959.

Спеціалізовані зоряні каталоги

Каталог Генрі Дрейпера

Містить спектроскопічну інформацію щодо 225 300 яскравих зір, які пронумеровано у простому порядку зростання їх прямих піднесень.

Каталог підготовлено у Гарвардській обсерваторії під керівництвом Едуарда Чарлза Пікерінга на початку ХХ сторіччя. Його було видано у 1918—1924 роках та названо на честь астронома Генрі Дрейпера, чия вдова пожертвувала гроші на створення каталогу.

Каталог вкриває все небо і містить зорі до 9-ї зоряної величини. Пізніше було видано доповнення до нього Henry Draper Extension (HDE), яке містить дані щодо більш ніж 400 тис. зірок.

Загальний каталог Босса

Спеціалізований зоряний каталог, що містить власні рухи 33 342 зір. Складено Бенджаміном Боссом на основі спостережень, здійснених його батьком, Льюїсом Боссом, та опубліковано 1936 року.

Фундаментальний каталог

Низка каталогів, що містять точні координати особливим чином добраних фундаментальних або опорних зір, координати яких визначено за великою кількістю спостережень з особливою точністю. Слугували для позначення на небосхилі опорних точок системи координат. Найвідоміший серед них — п'ятий фундаментальний каталог (FK5), виданий 1988 року в Гейдельберзі, що містить координати 1535 зір із максимальною на той час точністю.

Загальний каталог змінних зір

Також рос. ОКПЗ — Общий Каталог Переменных Звёзд, англ. GCVS — General Catalog of Variable Stars). Спільно ведеться та видається російським Державним астрономічним інститутом ім. Штернберга (ДАІШ) та інстутом астрономії Російської академії наук. Останнє, четверте видання (п'ять томів, 1985—1995) містить близько тридцяти тисяч зір нашої галактики та майже десять тисяч — найближчих сусідніх галактик. До каталога включено лише зорі, змінність яких вивчено та класифіковано. Зорі, змінність яких зафіксовано, але не вивчено, містяться у каталозі NSV.

Каталог Hipparcos

Астрометричний каталог, створений за результатами місії Hipparcos та виданий 1997 року. Містить координати близько 118 тис. зір, виміряні із надвисокою точністю (близько 1 mas, тобто 0,001 кутової секунди), їх власні рухи та зоряні величини (у двох фотометричних смугах). Наразі є найточнішим зоряним каталогом, який задовольняє більшість потреб астрометрії.

SIMBAD

База даних об'єктів далекого космосу, переважно зір. Містить систематизовану інформацію майже про 4 мільйони об'єктів, зокрема, 11 мільйонів їх назв та індентифікаторів у багатьох поширених каталогах, астрометричні та фотометричні параметри, а також бібліографічні посилання на роботи, у яких ці дані було опубліковано. Підтримка бази здійснюється Страсбурзьким центром астрономічних даних.

Каталог опорних зір

Каталог опорних зір або КОЗ (англ. Guide Star Catalog або GSC) є повним каталогом зоряного неба з зорями до 21^m видимої зоряної величини, який спеціально створено для навігації в зовнішньому космосі й точного наведення космічного телескопу Габбла. Підтримка й уточнення каталогу здійснюється відділом каталогізації та огляду неба Наукового Інституту Космічного Телескопу.

Каталоги незоряних об'єктів

Каталог Мессьє

Шарль Мессьє поставив за мету скласти каталог нерухомих туманностей і зоряних скупчень, які можна було сплутати з кометами. Таким чином, до каталогу потрапили різноманітні астрономічні об'єкти: галактики, кулясті скупчення, розсіяні скупчення, емісійні туманності, планетарні туманності, поняття про більшість з яких у часи Мессьє не існувало.

Каталог, виданий 1774 року, містив 103 об'єкти до схилення −35°. Пізніше до нього було включено ще кілька об'єктів, які Мессьє спостерігав, але до каталогу не включив. Таким чином їх загальна кількість сягнула 110. Для більшості з них наданий Мессьє номер дотепер залишається основною назвою.

Новий загальний каталог (NGC)

Каталог складено у 1880-х роках Джоном Людвігом Емілем Дрейером здебільшого з використанням спостережень Вільяма та Джона Гершеля, а потім послідовно розширено двома Індексними каталогами. Є одним з найбільших неспеціалізованих каталогів (містить всі об'єкти далекого космосу, а не спеціалізується на окремих із них, наприклад, лише на галактиках). Переглянутий NGC залишається найбільш популярним каталогом незоряних об'єктів серед аматорів астрономії.

Джерела

• Гурьянов Сергей. Кто и как называет звёзды?// Звездочёт. — (12-1998). Переглянуто: 2010-05-16.(рос.)
• ESO/ST-ECF USNO-A2.0 Catalogue Server — зірковий каталог (англ.)