Астрофітум
| Астрофітум (Astrophytum) | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Астрофітум (Astrophytum) — рід кактусів, основною ознакою яких є наявність білих цяток на стеблі. Рід описаний Шарлем Лемером 1839 р. Ареал — США (Техас) і Мексика (від півночі до центральних штатів Ідальго і Керетаро). Ростуть на висоті 100—1500 м над рівнем моря.
Зміст |
Етимологія назви [ред.]
Походить від латинського слова astrum, i, n. — зірка та грецького терміноелемента -phyt- рослина.
.jpg)
Історія дослідження роду [ред.]
Першим відкритим кактусом з цього роду був Astrophytum ornatum, описаний 1827 р. під назвою Echinocactus ornatus. Рід був введений Шарлем Лемером на підставі описаного ним Astrophytum myriostigma, якому першовідкривач виду Галеотті дав попередню назву Cereus callicoche (callicoche - прекрасна морська зірка). Лемер виділив його в окремий рід, який назвав Astrophytum.
Класифікація [ред.]
Неоднорідний характер ареалу розповсюдження викликає труднощі в систематиці астрофітумів. Рослини одного виду, але різних популяцій, віддалених один від одного на значні відстані, часто мають морфологічні відмінності, що призводить до появи низки підвидів або різновидів. Квіти астрофітумів не самозапильні, але в межах однієї популяції різні види за допомогою природних запилювачів легко піддаються гібридизації, даючи стійке фертильне потомство зі змішаними батьківськими рисами. В останні роки з'явилася низка міжвидових гібридів, вирощених в умовах культури. Окремі екземпляри гібридів через свої декоративні якості цікаві колекціонерам. Так японськими селекціонерами були отримані культивари A. asterias «Kabuto» і A. myriostigma «Onzuka».
Складається з двох підродів: Astrophytum та Neoastrophytum. Класифкаційним критерієм було визначено форму плодів.,
Наразі дослідники не можуть дійти остаточної згоди щодо деяких класифікаційних рангів. Але всі збігаються у тому, що існують щонайменше 4 види астрофітумів:
Деякі автори виділяють ще Astrophytum coahuilense та Astrophytum senile.
2002 р. було знайдено вид, який спочатку належав до монотипного роду Digitostigma, про пізніше рід було скасовано, а вид - віднесено до роду Астрофітум - Astrophytum caput-medusae. Приєднання відбулося через наявність у рослини волокнистих нашарувань на стеблі - характерної ознаки роду.
Деякі застарілі назви видів і їхні сучасні відповідники (в дужках)
- Astrophytum columnare (Astrophytum myriostigma)
- Astrophytum crassispinoides (Astrophytum capricorne var. crassispinoides)
- Astrophytum glabrescens (Astrophytum ornatum)
- Astrophytum niveum (Astrophytum capricorne var. niveum)
- Astrophytum nuda (Astrophytum myriostigma var. nudum)
- Astrophytum prismaticum (Astrophytum myriostigma)
- Astrophytum senile (Astrophytum capricorne)
- Astrophytum tulense (Astrophytum myriostigma)
Гібриди [ред.]
Зазвичай астрофітуми легко схрещуються між собою, а отримані гібриди називають згідно з першими літерами видових назв їхніх батьків. Якщо, наприклад, пилок A. capricorne використовували для запилення A. asterias, то проростки, які виростуть з такого насіння, слід називати астрофітум ASCAP. У гібридів можна виявити ознаки обох батьків.
Однак деякі види астрофітум або взагалі не схрещуються між собою, або схрещуються вкрай рідко. Ботаніку Садовському не вдалося схрестити між собою два різновиди A. myriostigma - типову і coahuilense, зате coahuilense легко схрещуються з A. asterias. Ця обставина, як вважав Садовський, дозволяє вважати, що різновид coahuilense більше споріднений з видом A. asterias, ніж з A. myriostigma, і тому його слід розглядати в якості самостійного виду Astrophytum coahuilense.
Характеристика роду [ред.]
Переважно це рослини з кулястими або циліндричними стеблами, що досягають в окремих випадках майже двометрової висоти. Стебла розділені на чіткі ребра, які можуть бути плоскими або навіть увігнутими всередину, як у А. asterias, або гострими і високими, як у більшості видів. Рослини відрізняються строгими геометричними пропорціями. Епідерміс вкритий вираженими в різному ступені білими або жовтуватими нашаруваннями, що складаються з пучків дрібних волосків. Колючки можуть бути відсутніми, прямими і жорсткими або ж зігнутими і гнучкими. Жовті квіти до 8 см в діаметрі з'являються з ареол на вершині стебла. Насіння характерної човноподібної форми.
Умови культивування [ред.]
Вирощування астрофітумів не становить особливих труднощів, якщо використовувати мінеральний субстрат, акуратно поливати рослини і пам'ятати, що вони не люблять частих пересадок. Потребують більшої кількості кальцію у суміші, порівняно з іншими кактусами, зимівлі при температурі 8-12 °C та значної інсоляції протягом всього року. Щеплення абсолютно необов'язкове і використовується тільки для прискореного розмноження цікавих форм. Розмножуються переважно насінням, яке проростає на 2-3 добу. Діаметр насінини становить 1 — 1,5 мм.
Література [ред.]
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К.: Українські пропілеї, 2003. — с. 110. ISBN 966-7015-28-9 (укр.)
- С. М. Приходько. Кактуси. − Видавництво "Наукова думка", 1974 (укр.)
- Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007г., — 472с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
- Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986г., — 286с., ил. (рос.)
- Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)
- Hunt, D. R. 1999. Cactaceae consensus initiatives. (Cact Conc Init) 8:12. (англ.)
- Rodriguez, A. 1994. Astrophytum. The star cacti. New Plantsman 1:84–94. (англ.)
Джерела [ред.]
- Київський сайт про кактуси і кактусистів
- О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003.
- http://www.thefullwiki.org/Astrophytum
- Нико Вермёлен Кактусы Пер. с англ. Л.Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5
