Асфальт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Основний шар асфальтобетону.

Асфа́льт — (грец. ασφαλτος — гірська смола, асфальт) — будівельний в'яжучий матеріал.

Природний і штучний асфальт[ред.ред. код]

  • Природний асфальт — продукт фіз.-хімічної зміни бітуму. Продукт природного окиснення (вивітрювання) нафти — в'язкий чорний бітум, що складається в основному з вуглецю (80%), водню (10%) та кисню (10%).
  • Штучна асфальтобетонна суміш — суміш бітуму з подрібненими мінеральними матеріалами, які підвищують його стійкість. В природі А. утворює асфальтові озера й просочує вапняки, глини, доломіти та ін. гірські породи. Штучний А. застосовується у вигляді дорожньої асфальтової мастики (13—60% бітуму) або асфальтов'яжучої речовини. Природний і штучний А. використовують для різних асфальтобетонних сумішей і гол. чин. для виготовлення литого асфальтового бетону, з якого роблять покриття доріг і тротуарів, підлоги промислових будов тощо. А. застосовують також для заливки швів дорожніх (бетонних і блочних) покриттів та в гідротехнічному будівництві.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Тверда або в'язка речовина майже чорного кольору, природного походження або штучного виготовлення, яка утворюється з деяких нафт у результаті їх окиснення і випаровування легких фракцій. Є сумішшю окиснених вуглеводнів, розчиняється в скипидарі, хлороформі, сірководні, частково бензолі, спирті. Суміш бітумів (50-60% у природному асфальті і 13-60% у штучному) з мінеральними речовинами (вапняком, піщаником тощо).
Елементний склад (%): С — 67-88, Н — 7-10, О — 2-23. Густина 1000—1200 кг/м3; t_пл від 20 до 80-100°С. А. широко розповсюджений у нафтогазоносних басейнах у районах неглибокого залягання або виходу на поверхню продуктивних товщ (див. бітуми природні). А. насичує пори пісковиків, тріщини і каверни вапняків і доломітів, часом утворює товсту кору на поверхні великих «нафтових озер» (асфальтове покриття оз. Мертве море; асфальтове море на о.Тринідад). Вміст у породах від 2-3 до 20%. Родовища А. — в Росії, Венесуелі, Канаді, Франції, Йорданії, Ізраїлі. В промислових масштабах асфальт видобувають у 9 країнах.

Використання[ред.ред. код]

Античні часи[ред.ред. код]

В античному Близькому Сході поклади природного асфальту використовувалися для виготовлення вапнякового розчину, який пізніше використовували для будівництва будинків та для смоління човнів. У Персії асфальт називали мумія. Асфальт також використовували стародавні єгиптяни для бальзамування мумій.

Сьогодення[ред.ред. код]

Зараз асфальт використовують в основному в дорожньому будівництві, електротехніці й хімічній промисловості. Застосовують у суміші з піском, гравієм, щебенем для будівництва доріг, як покрівельний, гідро- і електроізоляційний матеріал, для виробництва замазок, клеїв, лаків і ін.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]