Асцит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Асцит
Heartfailure.jpg
Основні ознаки і симптоми серцевої недостатності. (Асцит зазначений в центрі схеми)
МКХ-10 R18
DiseasesDB 943
eMedicine ped/2927 med/173
MeSH D001201

Асцит, або Черевна водянка (від грец. ασκος — шкіряний міх, живіт) — скупчення рідини в черевній порожнині. Невелика її кількість може не давати симптомів, але збільшення рідини веде до розтягування черевної порожнини і появи дискомфорту, анорексії, нудоти, печії, болів у боку, респіраторних розладів.

Причини[ред.ред. код]

Більше 90 % випадків асциту виникає в результаті цирозу печінки, пухлин, ЗСС, туберкульозу. 1. Хвороби очеревини: інфекції (бактеріальні, туберкульозні, мікотичні, паразитарні), пухлини, васкуліт, інші (хвороба Уіппла, спадкова середземноморська лихоманка, ендометріоз, перитоніт та ін). 2. Захворювання, не вражаючі очеревину: цироз, ЗСС, синдром Бадда-Кіарі, тромбоз печінкових вен, гіпоальбумінемія (нефротичний синдром, білоквтрачаюча ентеропатія, голодування), інші (мікседема, поразка яєчників, хвороби підшлункової залози, хілезний асцит).

Лікування[ред.ред. код]

Невідкладна допомога Швидке наростання асциту є показанням до госпіталізації. При "хронічному" асциті зазвичай у пацієнтів є спеціально підібрані схеми лікування.

Консервативне лікування

Максимально припустиме виведення рідини з організму 700 мл/добу (при периферичних набряках - більше). 1. Постільний режим, суворе обмеження повареної солі (400 мг натрію в добу). 2. При гіпонатріємії - обмеження рідини до 1 - 1,5 л/сут. 3. Діуретики призначають при відсутності реакції на лікування протягом 1 тиждня або якщо натрій сечі < 25 ммоль/л; спіронолактон (м'який, калійзберігаючий антагоніст альдостерону); фуросемід всередину або внутрішньовенно. Його при необхідності додають до спіронолактону (якщо зростає ризик гепаторенального синдрому, енцефалопатії). Дозу фуросеміду підвищують до отримання ефекту або виникнення ускладнень. При недостатньому ефекті замість фуросеміду до спіронолактону додають гіпотіазид. 4. Контроль за масою тіла, вмістом натрію і калію в сечі, електролітів і креатиніну в сироватці. 5. Повторний парацентез з витягом до 5л. рідини і внутрішньовенним введенням альбуміну (10 г/л витягнутої асцитичної рідини). Кращий для початку лікування при вираженому асциті, так як ускладнень менше, ніж від діуретиків. 6. У рідкісних рефрактерних випадках показана імплантація пластмасового черевновенозного шунта (Le VeenDenver). Часті ускладнення - тромбоз анастомозу, інфекція, ДВЗ-синдром, накладення трансяремного черезниркового портосистемного шунта (ТЧПШ) або портокавального шунта боквбок (висока летальність у хворих в кінцевій фазі цирозу) або, якщо можливо, трансплантація печінки.

Хірургічне лікування

У разі неефективності медикаментозної терапії рідина може бути видалена шляхом пункції черевної порожнини - лапароцентеза (парацентез абдомінальний), який проводять після попереднього спорожнення сечового міхура в сидячому положенні хворого (тяжкохворих укладають на бік) з дотриманням правил асептики й антисептики, що найкраще досягається при проведенні лапароцентеза в стаціонарі. Прокол троакаром після місцевої анестезії проводять по середній лінії живота між лобком і пупком або по лінії, що з'єднує пупок із гребенем клубової кістки. Рідину потрібно випускати повільно (з-за небезпеки колапсу) і зазвичай не більше 5-6 л за одну пункцію. Повторні пункції можуть призвести до запалення очеревини і зрощенню кишок або сальника з передньою стінкою живота, що створює загрозу важких ускладнень при подальших пункціях.

Хірургічне лікування асциту застосовують, в основному, при значній портальній гіпертензії з метою зменшення (накладення різних портокавальних органоанастомозів) і створення умов всмоктування асциту прилеглими тканинами. Одна з ефективних хірургічних операцій - оментогепатофренопексія - полягає в підшиванні сальника до попередньо скарифіцированних ділянок поверхні печінки і діафрагми.

Література[ред.ред. код]

  1. Олена Кондратенко. Асцит. - стаття на ВебМед (Webmed.com.ua), 16.05.2011.
  2. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.