Ата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

А́та, Ате (дав.-гр. ἄτηзніяковілість, замішання, плутанина, безрозсудна пристрасть[1]) — у давньому епосі — дочка Зевса; втілення раптового безумства, що находить на людей і богів.

Ата затуманила розум самого Зевса, і він віддав свого улюбленого сина Геракла в рабство нікчемному Еврістеєві. Розгніваний Зевс скинув Ату з Олімпу на землю, де вона втратила владу над богами, але зберегла її над людьми. Слідом за Атою йшли дочки Зевса Літаї (Молитва і Скруха). Вони допомагали тим, хто віддавав їм шану, і мстилися тим хто, ними погорджував. Давньогрецькі трагіки зображували Ату не призвідницею лиха, а месницею, тому вона наділена рисами Немесіди й Адрастеї.

Див. також[ред.ред. код]

  • 111 Ата — астероїд, названий на честь божества[2].

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://lb0.perseus.tufts.edu/hopper/morph?l=a%29%2Fth&la=greek
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.