Атмосферна електрика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Атмосферна електрика — сукупність електричних явищ в земній атмосфері (електричне поле, іонізація і провідність атмосфери, електричні струми в повітрі, електричні заряди в хмарах, грози, полярні сяйва, вогні Ельма тощо).

Суть деяких з цих явищ вперше пояснив М. В. Ломоносов, який довів ідентичність блискавки та електричної іскри, вказав причини виникнення атмосферної електрики, пояснив природу полярних сяйв.

Атмосфері властива електропровідність, що зумовлюється наявністю в ній позитивних та негативних зарядів — іонів. Іонізаторами атмосфери виступають космічні промені, радіоактивне випромінювання земних порід, ультрафіолетове та інше випромінювання Сонця, блискавки тощо.

Електропровідність атмосфери змінюється з висотою і в часі: вона максимальна влітку, мінімальна взимку; протягом доби — найбільша вранці, найменша — близько півдня. Напруженість електричного поля при ясній погоді в середньому дорівнює 130 в/м і зменшується з висотою.

Значення[ред.ред. код]

Відмічається певний зв'язок між напруженістю поля і низкою метеорологічних явищ, тому спостереження над атмосферною електрикою мають значення для прогнозів погоди. Спостереження за полярними сяйвами дають цінні відомості про будову високих шарів атмосфери. Результати досліджень атмосферною електрикою використовуються при розвідках радіоактивних руд.

Література[ред.ред. код]