Аттал II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аттал II, Аттал Філадельф (дав.-гр. Ἄτταλος Φιλάδελφος, 220 — 138 р. до н. е.) — володар Пергама у 160 — 138 р. до н. е., син Аттала I, брат Евмена II.

За правління свого брата виконував важливі військові і дипломатичні доручення. Зокрема, вів перемовини з римлянами і керував обороною столиці від Антіоха III[1]. Після замаху на Евмена II, коли вважали, що цар пропав без вісті (172 р. до н. е.), взяв на себе керівництво державою і навіть одружився на дружині брата. Проте, як тільки стало відомо, що Евмен живий, одразу повернув престол і дружину братові, за що й отримав прізвисько Філадельф (дав.-гр. Φιλάδελφος), тобто "Братолюбний". Під час війни з Македонією був постійним пергамським представником у римському війську, і римляни довіряли йому більше аніж Евмену. Проте пропозицію передати йому владу над Пергамом Аттал II відхилив [2].

Царем Аттал II став лише після смерті брата - у 160 р. до н. е.. У 159 р. до н. е. на березі Середземного моря заснував місто, що отримало назву Атталія (нинішня Анталія). У 156 - 154 р.р. до н. е. змушений був вести війну з царем Віфінії Прусієм II, що завершилася втручанням Рима, який змусив Прусія не лише повернути захоплені території, але й сплатити компенсацію за нанесену шкоду[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тіт Лівій, XXVII, 18, 43
  2. Тіт Лівій, XLV, 19
  3. Аппіан, XIII, 3