Аттал I Сотер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мармуровий бюст Аттала I (Пергамський музей, Берлін)

Аттал I, Аттал Сотер (дав.-гр. Ἄτταλος Σωτὴρ, 269 — 197 р. до н. е.) — володар Пергама у 241 — 197 р. до н. е., двоюрідний брат Евмена I, небіж Філетера.

Здобув рішучу перемогу над галатами, після чого першим з пергамських володарів офіційно проголосив себе царем[1]. В 230 р. до н. е. завдав поразки Антіоху Гієраксу. В 218 р. до н. е. приєднав до своїх володінь Кими, Смірну і Фокею. Теос і Колофон визнали його владу добровільно. Після цього захопив Місію[2]. У 210 р. до н. е. купив в етолійців Егіну і наступного року переправив туди своє військо, сподіваючись поширити свій вплив на материкову Грецію[3]. Наступного року захопив Нікею в Локріді і взяв в облогу Опунт. Це призвело до конфлікту з македонцями. До того ж війну проти Пергама розпочав віфінський цар Прусій, тож Аттал змушений був терміново повернутися до Азії[4]. У 202 р. до н. е. македонський цар Філіпп V перейшов у рішучій наступ і навить взяв Пергам в облогу, проте без особливого успіху. Більше того — під час відступу македонський флот був розгромлений пергамцями біля Хіосу. Щоправда, сам Аттал настільки захопився переслідуванням ворога, що ледве сам не потрапив до полону [5]. Аттал знову повернувся до Егіни і уклав союз з етолійцями і римлянами. За допомогою останніх пергамці захопили Андрос, а після цього власними силами здобули Орей[6]. В 198 р. до н. е. союзники взяли в облогу Коринф. В 197 р. до н. е. 72-річний Аттал вирушив до Беотії, щоб переконати фіванців перейти на його бік, проте під час виступу відчув себе зле. Хворого царя відвезли на батьківщину, де він невдовзі помер.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Страбон. Географія, XIII, 4, 2
  2. Полібій, V, 77—78
  3. Тіт Лівій, XXVII, 33
  4. Тіт Лівій, XXVIII, 5—7
  5. Полібій, XVI, 2—7
  6. Тіт Лівій, XXXI, 46