Атушські уйгури
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
| атушці | |
|---|---|
| Кількість | приблизно 350-400 тис. |
| Ареал | Сіньцзян-Уйгурський автономний район КНР (Артуш, Кашгар, Урумчі, Кульджа, Карамай), Узбекистан, Казахстан, Киргизстан тощо. |
| Близькі до: | ін. субетноси уйгурів |
| Мова | уйгурська мова (атушський говір центрального діалекту) |
| Релігія | іслам |
Ату́шці, ату́шські уйгури, арту́шці, арту́шські уйгури (уйг. atushluqlar, атушлуқлар) — невелика уйгурська субетнічна група (юрт). Розмовляють атушським говором центрального діалекту уйгурської мови. За антропологічними ознаками у більшості належать до паміро-ферганського типу європеоїдної раси, також зустрічаються представники змішаної між монголоїдами та європеоїдами південносибірської (туранської) раси. Загальна кількість приблизно 350–400 тис. осіб. Мешкають переважно в м. Артуш поблизу Кашгара (35-40 км), а також як і кашгарці атушські уйгури значно розселені по Синьцзян-Уйгурському автономному району (Урумчі, Кульджа, Карамай), нащадки атушців є в Центральній Азії: Бішкек, Ферганська долина (див. уйгури Центральної Азії) тощо.
Історія[ред. | ред. код]
Походження[ред. | ред. код]
Перші згадки про Артуш та його мешканців з'являються в ІХ-ХІ ст.ст., у період караханідів. Поселення Артуш було засноване тюркським племенем з уйгурського племінного союзу — Ягма.
ARTUJ було багатолюдним поселенням ягма, але змії (надто) виросли кількістю (що) люди покинули це поселення.[1]
Махмуд Кашгарі стверджував, що artuj означає «яловець» ('ar'ar), тобто є імовірно дерево, яке у Туркестані називають арча.[2]
Атушці ведуть своє походження від тюркського племені ягма, легендарного керівника караханідів — султана Сутук Абдукерім Бограхана. З Атуша вийшли перші караханідські правителі. У місті знаходяться і мазари (мавзолеї) представників династії, у тому числі мавзолей султана Сутук Абдукерім Бограхана.
Незважаючи на близькість Кашгара (35-40 км), атушці не відносять себе до кашгарців, розмовляють своїм говором, мають власну музикальну традицію, своє головне вбрання, що відрізняються від кашгарських.
Традиційні зайняття[ред. | ред. код]
Головне зайняття атушців з давніх-давен — торгівля. Через гористу, кам'янисту та посушливу місцевість в Артуші було складно вести землеробство і воно у господарстві атушських уйгурів мало другорядне значення. Основними поширеними культурами були фруктові — інжир, виноград, гранати, персики та ін. Тваринництво в Артуші також було добре розвинутим, як відгонне, так і кочове, атушці, як правило, наймали пастухів з місцевих кочових народів.
Торгували атушці у різних регіонах — у країнах Центральної Азії, Індії, Афганістані, Китаї, Сибіру, у країнах Близького і Середнього Сходу. Атушські уйгури поруч з кашгарцями у період Джунгарського ханства брали участь у заснуванні торгового міста Чугучак, звідки вели торгівлю з Сибіром та Степом, і заклали початок новому уйгурському юрту — чугучакським уйгурам. У Джунгарському ханстві торгівля знаходилася, переважно, під контролем атушських та кашгарських уйгурів.
У період Цінської імперії багато атушських уйгурів осіло у Кумулі (Хамі), де були зручніші умови для ведення торгівлі з китайськими містами й монгольськими народами.
У теперішній час атушці в СУАР мають потужний прошарок підприємців, основні сфери діяльності яких — готельний, ресторанний, чинбарний бізнес, гуртова торгівля. Атушські уйгури володіють низкою оптових ринків у країнах Центральної Азії і складають основну частину підприємців уйгурського походження, які торгують на гуртових ринках Киргизстану, Узбекистана, Таджикистана — Атуш, Сомон (Таджикистан)[3], у Ташкенті (Уйгурський ринок, поблизу Іподрома)[4], Карасуйські ринки (Карасу, Киргизстан)[5], Мадіна (Бішкек, Киргизстан).[6]
У Саудівській Аравії, у м. Мекка, де дуже багато виселенців з Артуша, атушці мають свій громадський центр — Атуш Рабат, велика 7-а поверхова будівля, яка суміщає також — готель для уйгурських паломників, ресторан, магазини. Вказаний центр був побудований зусиллями великих атушських підприємців. Артушські уйгури стали поселятися у Саудовській Аравії ще з кінця 19 ст., велика хвиля мігрантів прибула у проміжку 30-50-х рр. ХХ ст.
Атушські уйгури значно представлені у місцевих та партійних органах влади у Синьцзян-Уйгурському автономному районі.
- Фотогалерея
-
Сабіт Дамулла Абдулбакі -
Сайпідін Азіз (голова народного уряду СУАР 50-60 рр.) -
Муса бай хаджі (великий підприємець кін. 19 ст. у Центральній Азії) -
Абдукерім Аббасов (один з лідерів СТР)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ КИТАБ ХУДУД АЛ-'АЛАМ МИН АЛ-МАШРИК ИЛА-Л-МАГРИБ § 13 Рассказ о стране *Yaghma [3] и ее городах
- ↑ Диван лугат ат-тюрк
- ↑ Уйғурҳо: «Абунасри Сомонӣ моро мусулмон кардааст» — Радиои Аврупои Озод / Радиои Озодӣ @ RFE/RL, Inc. 2010 Ҳамаи ҳуқуқ маҳфуз аст. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 9 лютого 2011.
- ↑ Ўзбекистонда "хитойчи савдогар"лар ҳам синдирилди — Озодлик радиоси © 2010 RFE/RL, Inc. Архів оригіналу за 9 травня 2010. Процитовано 9 лютого 2011.
- ↑ Хитойлик савдогарлар Қорасувдан кетаяпти — Озодлик радиоси © 2010 RFE/RL, Inc. Архів оригіналу за 14 травня 2010. Процитовано 9 лютого 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 9 лютого 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)