Альфонс І Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альфонс І Великий
Альфонс І Великий
Shield of the Kingdom of Portugal (1139-1247).png
Король Португалії
25 липня 1139 — 6 грудня 1185
Попередник: засновано
Спадкоємець: Санчо I
 
Віросповідання: католик
Народження: 1109
Гімарайш, Португалія
Смерть: 6 грудня 1185(1185-12-06)
Коїмбра, Португалія
Похований: Монастир Святого Хреста
Династія: Капетинги

Альфо́нс I Вели́кий (порт. Afonso I o Grande; 11096 грудня 1185) — перший король Португалії. Засновик королівства Португалія. Проголосив незалежність від королівства Леон.

Імена[ред.ред. код]

  • Альфонс І Великий (порт. Afonso I o Grande)
  • Альфонс І Завойовник (порт. Afonso I o Conquistador)
  • Альфонс І Засновник (порт. Afonso I o Fundador)
  • Альфонс І Португальський (порт. Afonso I de Portugal)
  • Альфонс, син Генріха (порт. Afonso Henriques, «Афонсу Енрікеш»)
  • Альфонс — латиною; Афонсу — португальською; Аффонсо — старопортугальською.

Біографія[ред.ред. код]

Альфонс був сином Генріха Бургундського, графа Португалії і Терези Леонської, незаконнонародженої дочки Альфонсо VI, короля Кастилії і Леону. Він був проголошений королем 26 червня 1139, одразу після закінчення битви при Орікао, і помер 6 грудня 1185 в Коїмбрі.

Політичне тло[ред.ред. код]

Наприкінці 11-ого століття головною політичною ідеєю на Піренейському півострові була Реконкіста — вигнання мусульманських держав-спадкоємиць халіфату Кордоби, після його краху, з території півострова. Так як європейська військова аристократія була зайнята Хрестовими Походами, Альфонсо VI, король Кастилії і Леону звернувся за допомогою до французьких вельмож, аби ті помогли йому перемогти маврів. Як винагороду він обіцяв женити свої дочок на лідерах експедиції і дарувати королівські привілеї іншим. Таким чином, королівська спадкоємиця Уррака Кастильська вийшла заміж за молодшого сина графа Бургундії — Раймонда Бургундського, а її сестра принцеса Тереза Леонська — за його кузена Генріха Бургундського, молодшого брата Герцога Бургундії, матір якого була дочкою Графа Барселони. Генріх став графом Португалії — обтяжливого графства на південь від Галісії, де повинні були очікуватися мавританські вторгнення і напади. З своєю дружиною Терезою, як співправителем Португалії, Генріх протистояв випробуванням і охороняв рубежі королівства його тестя.

Від цього шлюбу народилося декілька синів, але тільки один — Альфонс не помер дитиною.

Граф[ред.ред. код]

1112 року, після загибелі батька Генріха в бою з маврами, 3-річний Альфонс І успадкував титул графа Португалії. Справами графства займалася його матір-регентша Тереза.

Відносини між Терезою і її сином були досить напруженими. Всього лиш одинадцятирічний Альфонс мав свої політичні ідеї, які кардинально різнилися з ідеями його матері. В 1120 молодий принц підтримав політичного противника Терези — архієпископа Браги, за що обоє за її наказом були висланні у вигнання. Альфонс провів подальші роки далеко від свого власного графства під пильним наглядом єпископа. В 1122 Альфонс виповнилося чотирнадцять — він досягнув повноліття за мірками 12-ого століття. Він зробив себе лицарем в Соборі Замори, зібрав армію і вирішив повернути контроль над своїми землями. Поблизу Гімарайнша, в битві при Сан-Мамеде (1128) він переміг війська під командуванням коханця і союзника його матері графа Галісії — Фернандо Переса де Трава, далі він ув'язнив свою матір і вислав у монастир в Леоні. Таким чином можливість інкорпорації Португалії в Королівство Галісії була унеможливлена, і Альфонс став єдиним правителем (Dux of Portugal — Вождь Португалії), після вимог незалежності з боку народу графства, церкви і знаті. Він також переміг іншого союзника його матері — короля Кастилії і Леону Альфонсо VII, і таким чином звільнив графство від політичної залежності від корони Леона і Кастилії. 6 квітня 1129 Альфонс Енрікес видав указ в якому він оголосив себе принцом Португалії.

Король[ред.ред. код]

Битва при Оуріке.
Облога Лісабону.

25 липня 1139 року Альфонс І здобув велику перемогу над Альморавідами у битві при Оуріке. Після неї його вояки проголосили переможця «королем португальців». Альфонс скликав королівську асамблею в Ламегу, де отримав корону від Браганського архієпископа на підтвердження незалежності. З цього моменту Португалія перестала бути феодальним уділом Кастильського королівства й перетворилася на самостійну державу.

Аби отримати міжнародне визнання Альфонс І відрядив послів до Римського папи, а також одружився на Мафальді, доньці Амадея ІІІ, графа Савойського. Він відкрив ряд монастирів й надав привілеї Католицькій церкві та її орденам.

1143 року Альфонс І проголосив королівство Португалію слугою Католицької церкви й дав обітницю завершити вигнання мусульман з Піренейського півострова. 1146 року він відвоював у маврів місто Сантарен, а 24 жовтня 1147 року — Лісабон, майбутню португальську столицю. Крім цього король захопив невеликий плацдарм на південь від річки Тежу.

Війна з Кастилією[ред.ред. код]

Гробниця Альфонса І в монастирі Святого Хреста.

З 1139 року, від часу проголошення незалежності Португалії, Альфонс був змушений вести війну зі своїм колишнім сюзереномАльфонсом VII, королем Кастилії. Вона тривала 5 років й сильно виснажувала обидві сторони. 5 жовтня 1143 року Альфонс І підписав із кастильським королем Саморський мирний договір, за яким визнавався королем Португалії, але мусив перебувати у васальній залежності від Альфонса VII — імператора усієї Іспанії.

1163 року, після смерті кастильського короля, Альфонс І, незадоволений заселенням області захопив Саламанку. У відповідь син покійного, король Леону Фердинанд II розбив війська португальського короля й відвоював місто. 1165 року Альфонс І віддав за Фердинанда ІІ свою доньку Урраку, уклавши таким чином мир.

1168 року Альфонс напав на Галісію, роздратований заселенням Сьюдад-Родріго. Під час облоги замку Бадахос, леонський король Фердинанд ІІ вигнав португальців з Галісії й рущив визволяти замок. Утікаючи, Альфонс упав з коня й потрапив у полон. 1169 року Португалія підписала з Леоном Понтеведрський мир, за яким португальці відмовлялися від земель в Галісії.

1179 року, за привілеї надані Католицькій церкві в Португалії, Папа Римський Олександр III надіслав Альфонсові І буллу «Manifestis Probatum», якою визнавав його «королем Португалії» й дарував право підкорювати землі маврів[1]. Завдяки папському благословінню Португалія унебезпечила себе від намагань кастильців підкорити країну.

1184 року Альфонс І визволив свого сина Санчо І, що був обложений маврами у Сантарені.

6 грудня 1185 року Альфонс І помер в Коїмбрі, у віці 76 років. Його поховали в міському монастирі Святого Хреста. З середньовіччя Альфонса вшановують у Португалії як національного героя, засновника королівства.

Сім'я[ред.ред. код]

Діти: Генрих (1147)

  • Санчо I (1154-1212), наслідував трон
  • Уррака (1150-?) - дружина Фернандо II Леонського
  • Мафалда (?-1160)
  • Тереза (?-1211)
  • Саншу (?-?)
  • Четверо бастардів

Титул[ред.ред. код]

1169, листопад

Я Альфонс, провидінням божественним португальсьикй король, онук уславленого Альфонса Іспанського, син пана консула Генріха й пані королеви Терези.
Ego Alfonsus ex divina providentia portugalensis rex, totius ispanie illustris alfonsi nepos, consulis domni henrici et regine domne tarasie filius[2].

У культурі[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Manifestis Probatum // Національний архівний інститут Португалії
  2. Memórias da Academia Real das Ciências de Lisboa. Classe de Sciencias Moraes, Politicas e Bellas Lettras (nova serie). — Lisboa, 1855. — tomo I. — parte II. — p.70. — Doc. № 16

Бібліографія[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Manifestis Probatum // Національний архівний інститут Португалії

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]