Афонсо I (король Португалії)

Афонсо І

Афо́нсо I, більш знаний, як Афонсо Енрікеш, або також Affonso (архаїчна португальська) чи Alphonsus (латинська версія), (Гімарайш, 25 липня 1109 — Коїмбра, 6 грудня 1185), також відомий, як Завойовник (португальською o Conquistador) — став першим королем Португалії проголосивши свою незалежність від королівства Леон.

Життя

Афонсо був сином Генріха Бургундського, графа Португалії і Терези Леонської, незаконнонародженої дочки Альфонсо VI, короля Кастилії і Леону. Він був проголошений королем 26 червня 1139, одразу після закінчення битви при Орікао, і помер 6 грудня 1185 в Коїмбрі.

Наприкінці 11-ого століття головною політичною ідеєю на Піренейському півострові була Реконкіста — вигнання мусульманських держав-спадкоємиць Халіфату Кордоби, після його краху, з території півострова. Так як європейська військова аристократія була зайнята Хрестовими Походами, Альфонсо VI, король Кастилії і Леону звернувся за допомогою до французьких вельмож, аби ті помогли йому перемогти маврів. Як винагороду він обіцяв женити свої дочок на лідерах експедиції і дарувати королівські привілеї іншим. Таким чином, королівська спадкоємиця Уррака Кастильська вийшла заміж за молодшого сина графа Бургундії — Раймонда Бургундського, а її сестра принцеса Тереза Леонська — за його кузена Генріха Бургундського, молодшого брата Герцога Бургундії, матір якого була дочкою Графа Барселони. Генріх став графом Португалії — обтяжливого графства на південь від Галісії, де повинні були очікуватися мавританські вторгнення і напади. З своєю дружиною Терезою, як співправителем Португалії, Генріх протистояв випробуванням і охороняв рубежі королівства його тестя.

Від цього шлюбу народилося декілька синів, але тільки один — Афонсо Енрікес(Afonso Henriques — що означає «Афонсо син Генріха») не помер дитиною. Хлопчик успадкував титул графа Португалії в 1112, під регентством його матері. Відносини між Терезою і її сином були досить напруженими. Всього лиш одинадцятирічний Афонсо мав свої політичні ідеї, які кардинально різнилися з ідеями його матері. В 1120 молодий принц підтримав політичного противника Терези — архієпископа Браги, за що обоє за її наказом були висланні у вигнання. Афонсо провів подальші роки далеко від свого власного графства під пильним наглядом єпископа. В 1122 Афонсо виповнилося чотирнадцять — він досягнув повноліття за мірками 12-ого століття. Він зробив себе лицарем в Соборі Замори, зібрав армію і вирішив повернути контроль над своїми землями. Поблизу Гімарайнша, в битві при Сан-Мамеде (1128) він переміг війська під командуванням коханця і союзника його матері графа Галісії — Фернандо Переса де Трава, далі він ув'язнив свою матір і вислав у монастир в Леоні. Таким чином можливість інкорпорації Португалії в Королівство Галісії була унеможливлена, і Афонсо став єдиним правителем (Dux of Portugal — Вождь Португалії), після вимог незалежності з боку народу графства, церкви і знаті. Він також переміг іншого союзника його матері — короля Кастилії і Леону Альфонсо VII, і таким чином звільнив графство від політичної залежності від корони Леона і Кастилії. 6 квітня 1129 Афонсо Енрікес видав указ в якому він оголосив себе принцом Португалії. У 1139 проголосив себе королем (1143 визнаний Кастилією). У 1147 здобув Лісабон.

Родина

ДРУЖИНА Мафалда (Матильда), донька графа Савойського Амадея II

ДІТИ: Генрих (1147)

• Саншу (1154-1212), наслідував трон
• Уррака (1150-?) - дружина Фернандо II Леонського
• Мафалда (?-1160)
• Тереза (?-1211)
• Саншу (?-?)

• Четверо бастардів