Афоня (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Афоня
Афоня
Афоня (фільм).jpg
Жанр Драма
комедія
Режисер Георгій Данелія
Сценарист Олександр Бородянський
У головних
ролях
Леонід Куравльов
Євгенія Симонова
Євген Леонов
Савелій Крамаров
Ніна Маслова
Борислав Брондуков
Валентина Тализіна
Микола Парфьонов
Готліб Ронінсон
Раїса Куркіна
Оператор Сергій Вронський
Композитор Моісей Вайнберг
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість  92 хв.
Мова  російська
Країна  СРСР СРСР
Рік  1975
Дата виходу  СРСР
IMDb ID 0072613

«Афоня» (рос. Афоня) — фільм радянського кінорежисера Георгія Данелії. Фільм — лідер прокату в СРСР 1975 року (62,2 млн чол., 1573 копій).

Прем'єри фільму відбулися у: СРСР (13 жовтня 1975 року), Фінляндія (1976 року, Міжнародний кінофестиваль у Локарно), НДР (20 серпня 1976 року).

Сюжет[ред.ред. код]

Безпутній слюсар-сантехнік Борщов, якого всі звуть Афоня (Леонід Куравльов), його друг Федул (Борислав Брондуков) з ранку до вечора зайняті не роботою, а пошуком можливості випити. За свою роботу Афоня бере хабарі з жильців ділянки, на якій працює.

У пивній він знайомиться з штукатуром Миколою (Євген Леонов), напивається, приходить додому. На наступний день він вже не пам'ятає вчорашнього «собутильника».

При розподілі студентів-практикантів з ПТУ майстер ЖЕКу Вострякова (Валентина Тализіна) не прикріплює практикантів до Афоні, побоюючись, що він буде для них поганим прикладом. Афоня все ж випрошує собі практикантів. Пропрацювавши з ним один день, і побачивши методи його роботи, практиканти відмовляються від нього самі.

На наступний день штукатура Колю з дому виганяє дружина, і він надовго вселяється до Борщова.

На танцях Афоня випадково знайомиться з юною дівчиною Катрусею Снегірьовою (Євгенія Симонова), але уваги на неї не звертає. Після танців б'ється з хуліганами. Катя викликає міліцію.

Катрусі подобається Афоня, але він цього не помічає.

На черговому виклику Борщов зустрічає Олену (Ніна Маслова) і закохується в неї. Він обманом змінює у мешканця-астронома (Готліб Ронінсон) фінську стальну раковину, яка стояла у нього на вітчизняну чавунну. Фінську раковину він встановлює в Олени. У своїх мріях Афоня бачить себе чоловіком Олени і йому бачиться сімейна ідилія з купою діточок.

За постійні п'янки, прогули, бійки Борщова на зборах колективу пропонують звільнити. Крім того йому ставлять умову повернути фінську раковину на місце. Афоня несе порцелянову раковину з квіточками до Олени, щоб ще раз поміняти. Олена приїжджає додому з галасливим компанією і веде себе так, що Афоні стає зрозуміло: у неї своє життя серед модних і заможних чоловіків, а він — всього лише сантехнік.

Афоня впадає в депресію, йде з Федулом у ресторан і сумує там. Випитий алкоголь не рятує від депресії. Він приходить додому до Катрусі Снегірьової і залишається в неї аж до ранку. П'яний, Афоня робить Катрусі пропозицію, вона сприймає його серйозно.

Потім Афоня вирішує їхати в село, до своєї тітки Фросі (Раїса Куркіна), яка його виховала. Він приїжджає в село, зустрічає свого друга Єгозу (Савелій Крамаров) і разом з ним дає в місто телеграму про те, що звільняється з роботи і здає квартиру. Тільки після цього він дізнається про те, що тітка Фрося померла кілька років тому.

Депресія Афоні посилюється. Він все втратив, йому нікуди йти. Приходить сусід дядько Єгор (Микола Гринько) і віддає Афоні його спадщину — ощадкнижку на його ім'я, документи на будинок, залишений тіткою Фросею йому, і листи, які тітка писала від його імені сама собі.

Афоня йде на пошту і намагається додзвонитися Катрусі Снегірьовій по чудовому номеру 50502, або, як говорить сам Афоня, «полста полста два». Йому відповідають, що Катя поїхала. Афоня їде на аеродром. Йому все одно куди летіти, і що з ним буде. І от у момент, коли Афоня вже йшов до літака на аеродром приїжджає Катя з валізою. Вона говорить: «Афоня! Мені хтось подзвонив, я подумала, що це ви … »

Актори[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

  • Спеціальний приз на Всесоюзному кінофестивалі у Фрунзе в 1976 році.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Сам Данелія казав, що цей фільм — про людську байдужість.
  • Зйомки проводилися в м. Ярославль. У фільмі можна побачити види Спасо-Преображенського монастиря, Брагінські «хрущовки», кафе «Ассоль», універмаг «Ярославль» на вулиці Свободи.
  • У фільмі під час епізоду танців звучить пісня гурту «Машина времени» — «Все дуже просто». На ті часи це був досить сміливий крок, бо рок-група була маловідомою і не мала надійної репутації у радянської влади.
  • Хоч у фільмі і були зайняті дуже популярні актори — Євген Леонов, Леонід Куравльов, — найбільшим успіхом користувався все ж Крамаров. На ринок посилали тільки Савелія — продавці задарювали його продуктами, але ставилися до нього, як до дурника: раз він грає їх в кіно, отже, і в житті такий. Крамарова це зачіпало, але він терпів: з продуктами в магазинах було туго…
  • Коли знімали епізод на танцях, в якому Афоня знайомиться з дівчиною з пишним бюстом («Це енергійний танець»), актрисі Тетяні Распутіній, щоб збільшити груди, вирішили підкласти манну крупу. А тут захворіла асистентка костюмера і прислала замість себе чоловіка. Той довго вовтузився з бретельками набитим крупою бюстгальтера, а потім, не довго думаючи, туго зав'язав їх ззаду на «морський вузол». Груди так «заграли» в прозорій блузці, що потім критики щиро захоплювалися цією художньої дрібничкою…
  • Сцену у дворі Куравльова з Симоновою знімали до обіду, а потім після обіду (під час обіду Куравльов за звичкою переодягся). І тільки при монтажі побачили, що Куравльов в одній сцені у різних сорочках! Перезнімати було пізно — залишили так. Але, що дивно, глядачі не помітили цього ляпсусу- так були захоплені переживаннями героїв…

Посилання[ред.ред. код]