Ахан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каменування Ахана Гюстав Доре.

Ахан — (той, який створює труднощі), син Кармія з коліна Юди, який заховав військову здобич після перемоги Ізраїлю над Єрихоном, порушивши при цьому наказ Ісуса Навина та Божу заповідь [1]. Наступна поразка євреїв у місті Ай, яке повинно було стати більш легкою здобиччю, аніж Єрихон, свідкувало про Божий гнів на Ісуса Навина [2]. За допомогою жеребу Ісус Навин визначив, хто з ізраїльтян винен у непослуху. Ахан зізнався, що сховав речі, які йому сподобались, а також золото та срібло з Єрихону у себе в наметі. Речі були віднесені у долину Ахор, що означає “нещастя” або “біда”, де Ахана, його сім'ю, худобу та намет каменували, а потім спалили [3]. У єврейському тексті Ахану дається ім'я Ахар (“біда”)[4], тому що він навів біду на Ізраїль захопивши те, що повинно було бути посвячене Господу.

В агадичній літературі єврейські екзегети гадають, що каменована була лише худоба Ахана. Сини та доньки Ахана були лише свідками каменування для перестороги та повчання. Скоріш за все, такої точки зору притримувались і талмудисти, хоча вони і говорять, що дружина та діти також були причетні до цього злочину, так як вони знали про нього. Згідно з іншим, древнішим равіністичним переданням, злочин Ахана мав тяжчий характер: в Єрихоні Ахан побачив ідола, який мав магічну силу, з золотим язиком, на якого був накинутий дорогоцінний плащ, а перед ним лежало дуже багато срібла. Захопивши цього ідола та срібло, Ахан став причиною смерті 36 воїнів, які обслуговували ковчег Завіту. Коли Ісус Навин дізнався завдяки 12-ти дорогоцінним каменям, які були вставлені у нагрудник первосвященика, хто винуватець, то звелів покарати його каменуванням та вогнем згідно з Законом [5].

Деякі уявляли собі Ахана, як взірець грішника, який кається; його публічне визнання, за їхньою думкою, і наступне покарання повинно було спасти його від вічних мук у геєні.


« Усілякий злочинець перш ніж підпасти під смертну кару, повинен публічно визнати свій злочин, щоб таким чином спастись від мук у пеклі [6].  »

Ахан визнав свою провину [7], але невідомо яким було то визнання: щирим як Апостола Петра, чи не щирим, як каяття Юди Іскаріотського. Судити його тільки Господу.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Элуэлл У., Камфорт Ф. Большой библейский словарь. / Под ред. Уолтера Элуэлла, Камфорта Ф. — СПб: «Библия для всех», 2007. — 1503с. — ISBN 5-7454-0931-2
  • Каценельсон Л., Гинцбург Д. Г. Еврейская энциклопедия. / Под ред. д-ра Л. Каценельсона и барона Д. Г. Гинцбурга. Т.3. — Москва: Терра, 1991. — ISBN 5-85255-057-4