Ахашверош

Ахашверош
дав-євр. אחשוורוש‎
Народився	Імперія Ахеменідів
Місце проживання	Сузи
Титул	король
У шлюбі з	Ваштіd і Естера
Медіафайли у Вікісховищі

Ахашверош (івр. אחשוורוש‎) — невідомий перський або мідійський цар, один з персонажів біблійної Книги Естер. В деяких перекладах це ім'я передане також як «Ксеркс» та «Артаксеркс». Окрім Книги Естер, цей цар згадується також у біблійних книгах Даниїла, Езри та неканонічній Книзі Товита.

Ахашверош
Єврейською:	אחשורש
Англійською:	Ahasuerus
Куліш:	Артаксеркс
Огієнко:	Ахашверош
Хоменко:	Ксеркс
Турконяк:	Артаксеркс

Стосовно ідентифікації цього царя ведуться численні дискусії. В багатьох перекладах він вказаний як Ксеркс чи Артаксеркс. Ця ідентифікація здійснена на основі Книги Ездри, де один раз згадується цей цар. Проте в Книзі Естер події відбуваються набагато раніше, невдовзі після зруйнування Єрусалиму і депортації жителів Юдеї у Месопотамію у 586 році до н. е. (оскільки один з персонажів книги, Марходей, є депортованим юдеєм).

У Книзі Даниїла цар Ахашверош є батьком мідійського царя Дарія Мідянина. В неканонічній Книзі Товита Ахашверош — це мідійський цар, сучасник вавилонського царя Навуходоносора. В самій книзі Естер Ахашверош жодного разу не названий перським царем, а події відбуваються не в Персії, а в Мідії. Тому найбільш ймовірною є версія про те, що біблійний цар Ахашверош є невідомим мідійським царем, сучасником Навуходоносора, що правив у першій половині 6 ст. до н. е. Проте жодних небіблійних доказів існування цього царя не існує.

Агасфер

«Агасфер». Мауріціус Готліб, 1876 рік, Краківський національний музей

• Marcus Eli Ravage — Revelation from Rotschild biographer (укр.)(англ.)

Агасфер (івр. אֲחַשְׁוֵרוֹשׁ‎, трансліт. Aẖashverosh, латиніз. ʼĂḥašwērôš; грец. Ασουηρος в Септуагінті; лат. Xerxes чи Assuerus) — персонаж середньовічної християнської легенди. Агасфер нібито штовхнув Ісуса, коли того везли на розп'яття, за що був приречений на вічне блукання по світу; звідси його прізвисько — «Вічний жид». Образ Агасфера використаний багатьма письменниками (Гете, Шеллі, Еженом Сю, Василем Жуковським та іншими). Також використаний Чарльзом Діккенсом у творі «Посмертні записки Піквікського клубу».