Ахейці

Сцена Троянської війни на червонофігурному кіліксі: ахейські герої Патрокл та Ахіллес, Вазописець Клеофрада, Старий музей в Берліні

Ахе́йці (дав.-гр. ᾽Αχαιοί) — одне з чотирьох основних старогрецьких племен (також іонійці, дорійці та еолійці), які були носіями мікенської культури. В «Іліаді» Гомера згадуються також під іменами Аргівяни (дав.-гр. Ἀργεῖοι) та Данайці (дав.-гр. Δαναοί).

Походження

За переказами, ахейці походили від Ахея, сина Ксуфова й онука Гелленова, який, вийшовши з Аттики, підпорядкував собі пеласгів Арголіди і Лаконії. За іншими варіантом міфу, він повернувся до своєї вітчизни — у Фессалію, де існував однойменний народ ахейців у Фтіотиді. З Фессалії його сини, Архандр і Архітель, пішли в Аргос і зайняли весь Пелопоннес за винятком Аркадії, тому у Гомера ім'я ахеян, разом з ім'ям аргивян, зустрічається як загальне позначення греків.

Мікенська доба

Витіснені Гераклідами з Аргоса і Лаконії, після дорійського переселення, ахейці були виведені під проводом Тісамена в названу пізніше за їхнім іменем область Пелопоннесу — Ахею, яка раніше називалася Іонією або Егіалеєю, а також вони переселились в Малу Азію, на острів Кіпр та інші острови Егейського моря. Також ахейські переселенці склали ядро еолійського населення на острові Лесбос.

Вперше ахейці згадуються в хеттських свідченнях, датованих 14 століттям до н. е. Водночас за археологічними знахідками встановлено, що у 17-16 століттях до н. е. у ахейців вже склалися перші держави, найпотужнішими з яких були Мікени, Пілос, Тиринф і Аргос. Вони досягли високого економічного і політичного розквіту в 15-13 століттях до н. е. Про значну роль ахейців в історії Греції цієї доби свідчить розповсюдження їхнього імені на решту грецьких племен, як це видно з епосу Гомера, а також під іменами аргівян та данайців. У 12 столітті до н. е., за Гомером, Ахейці вели Троянську війну. Серед ахейських героїв війни: цар Агамемнон, Ахілл, Одіссей, Аякс Теламонід, Менелай, Діомед, Аякс Оїлід.

Історія до римського завоювання

Згодом ім'я ахейців поширилось на мешканців області Ахея. Ахейці управлялися у своїх дванадцяти полісах царями, нащадками Тісамена, з яких останнім був Огіг. Проте за монархією у них слідувало не панування аристократії, як це зазвичайно відбувалось у грецьких полісах, а помірна демократія. Дванадцять древніх міст утворили союз із загальним центром у Егіоні.

У зовнішніх зносинах вони трималися абсолютно нейтральної політики до самої Пелопоннеської війни. Потім, підкоряючись довгий час впливу спартанської політики, вони були втягнуті у Фіванську і Македонські війни. Між тим їхній союз все більше і більше послаблювався, поки нарешті після нападу Деметрія, Кассандра і Антигона його не зруйнували. Союз відновлений у 281 до н. е. з'єднанням чотирьох міст: Діми, Фари, Патри і Тритії, таким чином було покладено початок, так званому, Ахейського союзу, який потім розширився через приєднання до нього інших міст. З 3 століття до н. е. і до римського завоювання у 146 до н. е. ахейці зберігали владу в Ахеї.

Див. також

Данайці Дорійці

Мікени Аргос

Дорійське вторгнення

Джерела

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.