Ахмед II
| Ахмед II осман. آحمد ثانى |
|||
 |
|||
|
|||
|---|---|---|---|
| 1691–1695 | |||
| Попередник: | Сулейман II | ||
| Спадкоємець: | Мустафа II | ||
| Віросповідання: | іслам, сунізм | ||
| Народження: | 25 лютого 1643 | ||
| Смерть: | 6 лютого 1695 (51 рік) Едірне |
||
| Батько: | Ібрагім I | ||
| Автограф: |  |
||
Ахме́д II (осман. آحمد ثانى, тур. İkinci Ahmet; 25 лютого 1643—6 лютого 1695) — двадцять перший султан Османської імперії (1691–1695), син Ібрагіма I, брат Сулеймана II і Мехмеда IV.
Ахмед II народився 25 лютого 1643 року у Константинополі. Мати дала синові освіту, він знав арабську і перську мови[1]. Враховуючи те, що брати Ахмеда Мехмед та Сулейман були за нього старшими, шансів отримати владу він майже не мав. Більше 40 років провів в ізоляції у палаці Топкапі в Стамбулі[2] (так званій «Клітці»). Але після повалення першого і смерті другого брата Ахмед II зійшов на престол.
У правління нового султана невдало для держави продовжувалася війна зі священною лігою. Невдовзі після коронації Ахмеда, 19 серпня 1691 османська армія була розгромлена в битві при Сланкамені імперськими військами під командуванням Людвіга Баденського, а турків було вигнано із Угорщини. У цій битві загинув великий візир Мустафа Кепрюлю. За цією поразкою слідувало ще декілька невдач. Ахмед II розхворівся з горя і 1695 року помер від водянки.
Сучасники характеризували султана як меланхолійного тихого дивака, який любив музику і поезію[3]. Також він був дуже релігійним, але слабкість характеру та важке зовнішньополітичне становище Османської імперії не дали зробити Ахмеду чогось визначного.
| Попередник: |  Султан Османської імперії 1691 — 1695 |
Наступник: |
| Сулейман II | Мустафа II |
Примітки[ред.]
|
||||||||
