Ацетат свинцю(II)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ацетат свинцю(II)
Lead(II)Acetate.jpg
Назва за IUPAC Свинець оцтокислий, ацетат свинцю
Інші назви Свинцевий цукор
Ідентифікатори
Номер CAS 6080-56-4
Номер EC 082-007-00-9
RTECS OF8050000
Властивості
Молекулярна формула Pb(CH3COO)2
Молярна маса 325,28, тригідрат 379,33
Густина 3,25, тригідрат 2,55
Тпл 280
Розчинність (вода) 29,3 (10°С), 55,2 (25°С), 221,0 (50°С)
Розчинність Добре розчиняється в оцтовій кислоті, метанолі, гліцерині
Небезпеки
ГДК (Україна) 0,01 мг/м³
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Ацетат свинцю(II) (свинець оцтокислий, формула: Pb(CH3COO)2) — хімічна сполука, свинцева сіль оцтової кислоти. За нормальних умов — прозорі кристали. Тригідрат має солодкий смак, однак через надзвичайну отруйність смакувати його вкрай небезпечно. Утворює кристалогідрати: Pb(CH3COO)2•3H2O (свинцевий цукор) і Pb(CH3COO)2•10H2O.

Історія[ред.ред. код]

В якості побічного продукту ацетат свинцю утворювався під час виготовлення так званого «дефрутума» (випареного у свинцевих котлах виноградного соку), який широко використовувався у давньоримській кулінарії як підсолоджувач. Існують припущення, що хронічні отруєння, які спричинювались свинцевим цукром, були одним із факторів погіршення здоров'я жителів Римської імперії.

Отримання[ред.ред. код]

Ацетат свинцю(II) отримують шляхом взаємодії оцтової кислоти з оксидом чи карбонатом свинцю(II):

\mathsf{PbO + 2CH_3COOH \xrightarrow{\ \ }\ Pb(CH_3COO)_2 + H_2O }
\mathsf{PbCO_3 + 2CH_3COOH \xrightarrow{\ \ }\ Pb(CH_3COO)_2 + H_2O + CO_2\uparrow}

Також можна розчинити в оцтовій кислоті свинець при нагріванні та в присутності кисню (повітря):

\mathsf{2Pb + 4CH_3COOH + O_2 \xrightarrow{\ \tau^oC }\ 2Pb(CH_3COO)_2 + 2H_2O }

При випаровуванні розчину ацетату свинцю(II) випадають кристали тригідрату Pb(CH3COO)2•3H2O. Для отримання кристалів безводного ацетату свинцю необхідно проводити випаровування за значного надлишку оцтової кислоти.

Ціна на ацетат свинцю категорії «чистий» становить близько 5 500 $/т.

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Утворює безколірні прозорі кристали. Безводний ацетат свинцю плавиться при 280°С з частковою возгонкою та розкладанням на Pb, CO2, H2O й ацетон.

Найбільш вивчений тригідрат ацетату свинцю. Він утворює безколірні прозорі кристали, які за температури 75°С плавляться у власній кристалізаційній воді, а за температури 100°С починають розкладатись (скоріше всього — гідроліз).

Кристали тригідрату ацетату свинцю належать до моноклінної сингонії, просторова група С 2/m, параметри елементарної чарунки a = 1,585 нм, b = 0,730 нм, c = 0,910 нм, α=109,8.

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Аналітичні реакції на ацетат свинцю[ред.ред. код]

Якісні реакції визначають наявність іонів свинцю (II):

  • реакція з йодидом калію дає жовтий (золотавий) осад, який частково розчиняється при нагріванні та знову випадає у вигляді золотавих пластинок при охолодженні розчину (золотий дощ)
\mathsf{Pb(CH_3COO)_2 + 2KI \xrightarrow{\ \ }\ PbI_2\downarrow + 2CH_3COOK}
\mathsf{Pb(CH_3COO)_2 + H_2S \xrightarrow{\ \ }\ PbS\downarrow + 2CH_3COOH}

Застосування[ред.ред. код]

Нині ацетат свинцю використовується в аналітичній хімії, медицині, фарбуванні, ситценабивній справі, як наповнювач шовку й для отримання інших сполук свинцю. В минулому використовувався в косметичних засобах, але через високу токсичність був заборонений.

В медицині[ред.ред. код]

В медицині використовують водний розчин ацетату свинцю, так звана «свинцева примочка»[1] — зовнішній протизапальний і в'яжучий засіб, застосовується під час запалювальних захворювань шкіри та слизових оболонок, а також синців та забоїв.

Токсичність[ред.ред. код]

Для ацетату свинцю ГДК становить 0,01 мг/м³.

Симптоми гострого отруєння[ред.ред. код]

Металевий присмак у роті, біль у животі, блювання, пронос (фекалії чорного кольору), олігурія, колапс, кома.

Симптоми хронічного отруєння[ред.ред. код]

Втрата апетиту, схуднення, запор, апатія чи дратівливість, швидка втомлюваність, головний біль, металевий присмак в роті, сіра кайма на яснах. Більш виражена інтоксикація супроводжується періодичним блюванням, порушенням координації, болями в кінцівках, у суглобах, розладами чутливості, паралічами м'язів-розгиначів кисті та стопи, порушенням менструального циклу, абортами.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.